Іван був 19 дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Маленьким часто плакав, погано ріс і дивився на неньку таким глибоким, розумним зором, що та аж тривожилася — чи не підмінила його нечиста сила. Підрісши, Іванко люби ходити в у гори, в ліс, там йому було добре. У сім років він умів уже знаходити цілюще зілля, розумів, про що співають птахи, знав про арідника (злого духа), лісовиків, веселого чугайстра (міфічну лісову істоту). Незабаром хлопця послали пасти корів. Там він навчився грати на сопілці і все намагався піймати чарівну, невловиму мелодію, яка йому увесь час чулася.
Прочитавши твір письменника Короленко "сліпий музикант" , я замислився над багатьма речами. Художників, митців, поетів, завжди приваблював образ сліпої людини. Вони завжди відчувають світ по іншому. Найбільше мені сподобалося персонаж дядька Максима. Він був наставником хлопчика, та допоміг йому відкрити світ української культури. На душі музиканта залишився неймовірний відбиток чарівної української пісні. Також цікаві деталі твору це прикметники. Чому? Автор дуже чітко описує навіть звуки у творі. Наприклад кінець, у якому вже дорослий музикант грає свою партію. Багата мова Короленка-ось що мене привабило
Іван був 19 дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Маленьким часто плакав, погано ріс і дивився на неньку таким глибоким, розумним зором, що та аж тривожилася — чи не підмінила його нечиста сила. Підрісши, Іванко люби ходити в у гори, в ліс, там йому було добре. У сім років він умів уже знаходити цілюще зілля, розумів, про що співають птахи, знав про арідника (злого духа), лісовиків, веселого чугайстра (міфічну лісову істоту). Незабаром хлопця послали пасти корів. Там він навчився грати на сопілці і все намагався піймати чарівну, невловиму мелодію, яка йому увесь час чулася.