Рік написання — 1845 Літературний рід: ліро-епос. Жанр: послання. Вид лірики: патріотична (громадянська). Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів. Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури. Основна думка: а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь… б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним; в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, про світити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Кожен із нас хотів би здобути певну матеріальну незалежність та соціальний і сатус. І в цьому, зрештою, немає нічого поганого: що поганого в бажанні людини забезпечити безбідне існування собі та своїй родині? Але питання не лише її бажанні мати гроші, а в тому, яке місце це бажання посідає серед інших людських потреб та прагнень. Чи не виникає дисбалансу між матеріальними та духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що матеріальна забезпеченість — головна і єдина запорука щастя? Багатьом із нас варто було б час від часу ставити собі ці питання, аби не розгубити закладене в нас, не зрадити вічні цінності, кружляючи у вирі сучасного життя.
Відповідь:
для того, щоб полякати «дослідників» і посміятися над ними.
Пояснення: