Опис помешкання которого персонажа повісті «Шпага Славка Беркути» наведено в цітаті: «Писати на високому підвіконні, було страшенно незручно, но на ще гiрше. Стіл гойдався и ледве стояв у кутку
Це сталося приблизно місяця тому. Я йшла зі школи, і вже майже підійла до свого дому, як раптом побачила синичку з пораненим крилом, до якої вже підкрадався кіт, а та не мала можливості злетіти. Мені стало її дуже шкода, і я швиденько підібрала її і прогнала того нахабного кота. Коли я принесла синичку додому, мама почала мене сварити, але потім дозволила залишити синичку, доки у неї не заживе крильце. Я доглядала за нею, гралася, годувала, і ось вона вже одужала. Мені дуже не хотілося її відпускати, але їй на волі краще. Та тепер, вона кожного дня прилітає до мого вікна і я годую її, і розмовляю з нею.
“шпага славка беркути” – це шкільна повість про непрості стосунки підлітків-однокласників, пошук себе, дорослішання, розуміння людської природи. у центрі подій непрості й мінливі стосунки трьох друзів – юлька ващука, самого славка беркути та юної артистки лілі. беркута і ващук були друзями, однак що швидше вони дорослішають, то зрозумілішим стає, що кожен іде своєю дорогою. для юлька, який ідеалізував батька, серйозним ударом стає розвінчання цього міфу. каменем спотикання славка є його гордість і честолюбство. стосунки двох хлопців – це цілий палімпсест, де крізь взаємні образи й конфлікти особисті комплекси, травми дорослішання й стосунків у родині. кожен із персонажів шукає себе, але не кожен знаходить. в образі славка беркути передано риси борця, готового долати життєві труднощі, свої недоліки й слабкості, розвиватися й рухатися далі. фехтування – улюблений спорт юнака – можна вважати символічним зліпком цих рис характеру. шлях юлька заплутаний і непевний, йому бракує чесності й справедливості, сили й благородства духу. обидва характери схожі на дві сторони медалі людської природи. альтер его, міфологема близнят – слова, які просяться тут.
Я йшла зі школи, і вже майже підійла до свого дому, як раптом побачила синичку з пораненим крилом, до якої вже підкрадався кіт, а та не мала можливості злетіти. Мені стало її дуже шкода, і я швиденько підібрала її і прогнала того нахабного кота. Коли я принесла синичку додому, мама почала мене сварити, але потім дозволила залишити синичку, доки у неї не заживе крильце. Я доглядала за нею, гралася, годувала, і ось вона вже одужала. Мені дуже не хотілося її відпускати, але їй на волі краще. Та тепер, вона кожного дня прилітає до мого вікна і я годую її, і розмовляю з нею.