Значення творчості Тараса Григоровича Шевченка для українського народу важко переоцінити. Його літературна спадщина різноманітна та багатогранна: поезії, балади, елегії, поеми, думи... І в кожному рядку ми відчуваємо біль і переживання поета за долю поневолених людей.Мало хто в історії світової культури з такою пристрастю й самовідданістю захищав свій народ, як це робив великий Кобзар. З раннього дитинства він був свідком жахливої кріпосницької дійсності, сповненої гніту й насильства, безсердечності панів і людяності знедолених.Усе життя присвятив Шевченко служінню рідній Україні. Він ніс народові іскру правди, незважаючи ні на тортури, ні на гоніння.Однією з найважливіших у творчості Кобзаря є тема свободи. Він закликає людей не коритися долі, а боротися за своє щастя, піднятися проти гнобителів і скинути кайдани неволі:...вставайте,Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.Часто нагадує поет про славетне минуле українського народу, пРо запорозьких козаків — волелюбних синів Великого Лугу. З теплотою та любов’ю пише він про січовиків, які першими в історії нашої країни прагнули до незалежності й відстоювали свої права:Запорожці ті хлоп’ята...Щиро співчуваючи знедоленому люду, Шевченко одночасно переживає занепад національної культури. Багато століть царсь- І(. УРЯД перешкоджав дотриманню народних традицій, національ- насМ0Ва ** література переслідувалися цензурою. Він доносить доДумку, як важливо бути грамотними й освіченими, не цуратися св°го коріння: Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,І свого не цурайтесь.Поет вірить у те, що настануть щасливі часи й для неньки- України, а народ заживе в мирі та злагоді.Я впевнена, що вірші Т. Шевченка залишаться провідною зіркою ще для багатьох поколінь і завжди будуть вчити любові до Батьківщини та співвітчизників, умінню цінувати волю й не коритись гнобителям.
Повiсть Григора Тютюнника Климко переносить читача у тяжкi часи фашистськоï окупацiï Украïни, вiдкриваючи дещо призабуту сторiнку нашоï iсторiï. Головний герой твору Климко — це хлопчик, що йде за багато кiлометрiв про сiль, щоб потiм продати ïï та врятувати вiд голоду улюблену вчительку з донькою- немовлям i себе з другом. Климко вiдважно йде дорогами вiйни, сповненими небезпек, перемагаючи в собi страх, перемагаючи iнколи фiзичне безсилля та хворобу. За вiком вiн був нашим однолiтком, тому так боляче вiдчуваєш серцем усi його страждання, вражаєшся його витримцi i недитячiй мудростi. А ще, здається, неначе примiряєш на себе ту важку подорож Климка i вчишся у нього рiшучостi та милосердю . Це милосердя беззахисних дiтей вiйни стало головною темою повiстi. Автор розповiдає про зустрiч на базарi Климка та Зульфата зi своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиходi. З цього часу у друзiв зявилося благородне бажання до й, i вони беруть на своï слабкi плечi усi турботи про Наталю Михайлiвну з Олею, стають ïх опорою. Саме опiкуючись ïх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує пiд час облоги на базарi незнайому дiвчину вiд Нiмеччини, хоч мiг розплатитися за це життям. I ми розумiємо, що справжнi люди залишаються людьми навiть в екстремальних ситуацiях, виявляючи спiвчуття й милосердя до iнших. Пiзнiше ми бачимо Климка пiд час перебування у тiтки Марини, яка виходжувала його в гарячцi i хотiла навiть залишити в себе всиновити. Але хлопчик, хоч йому i подобалося у доброï жiнки, не погодився, бо вiдчував вiдповiдальнiсть за життя дорогих йому людей. Менi здається, що у цьому епiзодi дуже виразно показується доброта i самовiдданiсть людськоï душi моïх спiввiтчизникiв- украïнцiв. Та найважливiшим, на мiй погляд, є заключний епiзод новели повернення Климка з торбиною солi на станцiю, до радянському полоненому i смерть хлопчика. Пiсля небезпечноï дороги, пiсля важких випробувань, сповнений радiстю, повертався назад Климко з дорогоцiнною сiллю. I тут пiдстерегла хлопчика невблаганна смерть, як пiдстерiгала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесникiв. Та навiть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про iнших. Забувши про небезпеку, вiн показує радянському полоненому воïну, куди втiкати. Тут i скосила його черга з нiмецького автомата: Вiн упявся пальцями в дiжурку на грудях, тихо ойкнув i впав. А з пробитого мiшка тоненькою цiвкою потекла на дорогу сiль. Перед очима ще довго стоïть ця цiвочка солi, а серце заповняє безмежна туга i любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною i вiдчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всiх дiтей вiйни, якi виявляли таке милосердя, яке й дорослим iнколи було не до снаги.
Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,І свого не цурайтесь.Поет вірить у те, що настануть щасливі часи й для неньки- України, а народ заживе в мирі та злагоді.Я впевнена, що вірші Т. Шевченка залишаться провідною зіркою ще для багатьох поколінь і завжди будуть вчити любові до Батьківщини та співвітчизників, умінню цінувати волю й не коритись гнобителям.
П