Question

ИЗИ БАЛЫ все есть! НАПЕШИТЕ невелике повідомлення про кохання в житті Івана Франка.
пользуясь этим:
“Тричі являлася любов”

В листі до А. Кримського від 26 серпня 1898 року Іван Франко писав: “Ще в
гімназії я влюбився у дочку руського попа Ольгу Рожкевич. Наша любов
Тягнулась 10 літ …“
Зрештою, як розповідають дослідники, Ольга розчарувалась в Іванові
Франку. Франко побоявся вести її далі. Вона йому повірила , хотіла йти за
ним , ділити з ним життя, бути його дружиною. Він побачив, що це для нього
неможливо.
Побоявся, що не отримає роботи. Очевидно знав свій характер, тому
, відійшов від неї. Сестра Ольги, Михайлина, вважала, що
винуватцем їхнього розриву був сам Франко. Він хотів припинити ці
відносини, намовляв брата Ольги, Ярослава, говорити про нього погане.
Ольга не хотіла вірити, довго боролася за нього. Вона прагнула вирватися із
середовища, в якому жила, але це було не так просто
Проте Ользі Рожкевич Іван Франко присвятив найніжніші свої поезії ( одна з
них – четверта поезія другого жмутка збірки).
А які теплі душевні листи писав він Ользі:”При щирій любові наше щастя
повинно рости, не зменшуватись! Нічого тужити за минулим, ми молоді, світ
ще усміхнеться нам, - жити хороше, любити хороше! Прощай, моє серце!
Цілую Тебе з щирою душею! Твій Іван!”
12 червня 1877року Франко і його товариші були арештовані.
Батько так дорікав Ользі знайомством із Франком, що вона змушена була
вийти заміж за богослова Володимира Озаркевича. Цей шлюб дуже
пригнітив Франка.
Із своїм чоловіком Ольга жила нещасливо, згодом вона його покохала, бо був
дуже благородною особою, підтримував і ніколи ні в чому не дорікав.
Залишившись вдовою, Ольга жила в дочки у Львові недалеко від будинку
Франка.
Ольга до кінця старалася викреслити із свого життя Франка, бо була уражена
її гідність, хоча насправді хотіла повністю викреслити себе з його

життя, прагнула , щоб про неї ніхто не знав, не згадував.
Такою була Ольга. Не могла пройти той бар’єр після того, що сталося. Не
прийшла і на похорони Франка, бо не хотіла, щоб показували за нею
пальцями: ось та, хто любила Франка і не стала його. Окрім того, хотіла
зберегти ілюзію , що він ще молодий, юний. Такий, як тоді, коли полюбила, -
і він ніколи не міг вмерти…

Юзефа Дзвонковська
“Велике враження зробила на мене знайомість з одною полькою, - згадує
Франко, - я хотів женитися з нею, то вона чуючи в собі початки сухот ,
відправила мене”.
Юзефа Дзвонковська була вродлива розумна дівчина , в яку часто
закохувалися молоді люди, але вона нікому не відповідала взаємністю.
Юзефа була хвора на туберкульоз (про це знав лише Франко), тому
відмовляла всім.
Вірш: “ І меркне світ довкола, і я сам лечу кудись в бездонну стужу й
сльоту”.

Целіна Зигмунтовська
Про неї читачеві стало відомо з книжки Івана Франка Тараса “Про батька”.
Зигмундовська була досить жорстокою до Франка : холодно реагувала на
поезії , які поет присвячував її, не було в ній душевного тепла, тільки черстві
розрахунки.
Зигмунтовська твердила , що Франко буквально її переслідував.
Познайомились вони зовсім випадково. Вона працювала на пошті
канцеляристкою. Була дуже гарною жінкою. Всі згадували її демонічні очі.
Мала багато залицяльників. Це зрозуміло, бо вона обслуговувала , в
основному військових. Серед її прихильників був і Франко. Він спочатку
супроводжував її , пізніше писав листи, в яких освічувався в коханні. Вона ж
від початку щиро і відверто говорила, що він не є тим чоловіком , який може

їй подобатись. Целіні подобалися високі брюнети з голубими очима. Вона
була не з тих , кому імпонував розум та інтелект Франка. І претензій до неї не
може бути .
Їхні стосунки продовжувалися до останніх днів життя Франка Був період ,
коли хворого Франка потрібно було везти у Ліпік на лікування. Не було кому
його супроводжувати . І тоді Франка відвезла Целіна… та, яка протягом
10 років відштовхувала його від себе.
Деякий час Целіна жила в домі Франка. Це була дуже драматична історія.
Тарас згадував , що Целіна сім місяців жила в їхньому домі, доглядала дітей,
”вона заміняла маму”, під час хвороби Ольги Федорівни.
Іван Франко залишився сам, йому нікуди було подітись, тоді він пішов жити
до свого шкільного товариша, а Целіна готувала їм обіди. Коли Франко
повернувся додому, то розраховував тільки на Целіну, яка може прийти і
бути кухаркою, прибирати і доглянути дім. Був тоді початок війни. Сини
пішли на фронт, а дружина вже була в психіатричній лікарні.
Целіна допустилась однієї помилки, яка змінила ставлення Франка до неї.
Вона побачила, що все, що залишає після себе Франко, пропаде, бо невідомо
де будуть сини, що станеться із дружиною. Тоді зробила пропозицію: нехай
все запише їй. Це дуже вразило Франка. Він подумав , що вона потрактувала
їхню дружбу надто матеріально. Це була трагедія останніх років його життя,
тому не захотів бачити її навіть тоді, коли вона прийшла за кілька днів до
смерті.
Так закінчилось це велике платонічне кохання, яке тривало 10 років.