Художні засоби до поеми "19 жовтня" Пушкіна:
Епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, Італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга...
Неологізм: легкопінна,
Порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,Горчаков, Вільгельм, спізнілий друже мій.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Повтор: Пора, пора! Повніш, повніш!
Мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. Проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. Цей персонаж діє в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада” - першому романі, написаному українською. Вгадали, про кого я веду мову? Якщо ні, то я зізнаюся: це Кирило Тур.
Кирило подобається мені, тому що він весела та жвава людина. Взагалі, справжній козак-запорожець! Автор не ідеалізує його, як, наприклад, головного героя Петра. Як жива людина, Кирило часом бешкетує, робить необачні вчинки. Наприклад, він легко піддається захопленням та в азарті викрадає дівчину Лесю.
Проте Кирило Тур — справжній друг та хороший козак. Він здатний не тільки щось таке втнути, веселитися та гуляти. Кирило хоробрий воїн, він понад усе цінує козацьке побратимство. За своїм названим братом Богданом Чорногором він готовий піти хоч у пекло. Покарання за викрадення дівчини Тур зносить з гідністю та мужністю.
Наприкінці твору розбишака Кирило Тур робить справді героїчний вчинок. Він приходить у тюрму до гетьмана Сомка, щоб визволити його. Є лише один б врятувати гетьмана — залишитися замість нього в камері та самому чекати страти...
Переконуючи гетьмана, Тур розповідає байки про козацьких характерників: "То як намалює вуглем на стін човен, сяде та й попливе, немов по лиману”. Кремезний, сильний та загадковий — можливо, Тур сам характерник та вміє чаклувати? І зможе ви з тюрми на намальованому човні?
Чесно сказати, я навіть зрадів, коли Яким Сомко відмовився від жертви та Кирило Тур залишився живий. Треба, щоб таких людей жило як найбільше в світі.
Відповідь:
на клоуз-тест не зовсім тягне це завдання, але... можливо хоч щось підійде ...
1. Тема розділу повісті «Блакитні печери» - автор у цьому розділі розповідає історію про те, як хлопці збиралися у похід до печер. Як Юлько загорівся цієї ідеєю, як захоплено розповідав про красу печер, а потім просто не прийшов на місце загальної зустрічі, бо йому було ліньки так рано вставати і далеко їхати. Він нікого не попередив, його не хвилювало, що він підводить усіх або що його чекають, він навіть не поцікавився наступного дня чи відбулася поїздка і не спробував виправдатися. Він зробив вигляд, що нічого не було.
2. УI та IV розділах порушені проблеми ... -якщо вірно поставлено питання, то за моїми підрахунками 4 розділ - "Блакитні печери", а 6 розділ - "Сорока з перебитим крилом". Про що йшлося в 4 розділі - дивись вище )), а в 6 розділі описано як Стефко Вус запропонував Юлькові забрати і виходити сороку з перебитим крилом, як при цьому бридливо Юлько хотів пхнути пораненого птаха, але Славко заступився. Після чого вже Славко разом із Стефком думали як порятувати сороку. У цих двох розділах піднімається проблема становлення характеру підлітків, їх світосприйняття, відчуття відповідальності за свої вчинки, співчуття.
3. “ Чому ти так зробив, тату?”... - напевне потрібно розказати як я розумію цей розділ. Юлька розривають у душі два протилежних почуття- любов до батька і його зневага до нього ж, коли батька звинуватили у плагіаті. Але саме більше мені не подобається, що у цій історії Юлько думає не про батька, а в першу чергу про себе і лише про себе. Він готовий навіть зрадити, відмовитися від свого прізвища, аби лиш не перестати виглядати ідеальним в очах інших.
4. Улюбленим заняттям Славка Беркута є - я е впевнена у вірності цієї відповіді, але мені здається, що улюбленим заняттям Славка є читання книг з географії. Він так ним захоплювався, що міг навіть забути про тренування з не менш улюбленого фехтування.
5. Кожен із підлітків — однокласників шукає себе в також не впевнена у вірності відповіді, але весь твір описує те, як шукають ці підлітки своє місце у цьому житті.
6. Метою життя Славко для себе вважав ... також не впевнена, але здається Славко мріяв знайти своє максимальне навантаження у житті і з гідністю витримати його.
7. Юлькові не вистачало...- ??? з точки зору Юлька чи з точки зору Славка чи з точки зору читача ??? - з точки зору читача совісті і вміння співчувати, з точки зору Юлька - йому не вистачало сліпого обожнювання його персони іншими, Славко і сам не розумів чого йому не вистачає в Юлькові, просто відчував, що Юлько не такий справжній як вдає з себе.
8. Причиною поразки юного фехтувальника є...- самовпевненість і не вміння зібратися у критичний момент
9. “Буде суд чи ні?” над Славком Беркутою ...це не можна назвати судом, це більше скидалося на судилище. І це судилищ над Славком Беркутою відбулося. Тільки закінчилося несподівано.
10. Як усе було насправді - а насправді людська підлість, брехливість і підступність однієї людини ледве не знищила гідність і життя іншої людини, яка ні в чому не була винна. Колишній кращий друг Славка Беркути -Юлько Ващук, потрапивши в халепу з власної вини, назвався прізвищем Славка Беркути у дитячій кімнаті міліції. Працівники міліції замість того, щоб розібратися чи це справжнє ім"я дитини, поговорити з батьками хлопця, відпускають винуватця і пишуть лист до школи із безпідставними звинуваченнями людини, яка навіть ні про що не здогадується. Можливо, що Славко Беркута в силу свого віку, ще не зовсім зрозумів страхіття цієї історії. Але навіть важко уявити, що пережили у цей час його батьки
11. “Прийшла ота жінка і сказала, що він”... цитата Я хочу… я змушена перервати. Трапилася велика, страшна прикрість — ви… власне, ми, бо й моя вина в тім — ми даремно образили цього хлопця, Славка Беркуту. Він справді не був у нас ні того, ні іншого вечора. Ми з ним ніколи не зустрічалися
12. Кінець щасливий. Немов у казці.... ці слова у творі звучать з іронією : цитата: "Як у казці. Судили — вибачили — помилилися, не гнівайся — завтра задачу скажуть на дошці писати". Вибач - і все. Ніхто не задумався над травмою хлопця, ніхто не подумав, що все могло закінчитися набагато гірше. Ніхто з дорослих в цій історії не зробив висновків.
Пояснення: