Перші ніж писати цей твір, я запитав свої батьків та однокласників,чим їм сподобався цей твір. І почув багато різних відповідей, проте більшість з них зводилася до того, що в творі дуже героїчні люди,які захищають свою землю. Від жодної людини я не почув думки,що саме через природу їм сподобався цей твір,що земля може бути центральним образом художнього твору. Чесно кажучи, до прочитання "Слова о полку Ігоревім" я й сам не міг собі уявити такого. Але після того, як я познайомився з цим прекрасним величним твором, я усвідомив, що Руська земля, руська природа є центральним образом цього твору, і двох думок, як на мене, тут бути не може.
Спробую обгрунтувати свою позицію. Усі персонажі твору діють фактично саме заради щастя Руської землі: Ігор йде в похід, аби боронити свою землю.Чекаючи на свого лада, Ярославна переймається не тільки за його особистою долею, але й долею війська, долею народу, знову ж таки - долею своєї Батьківщини.
Але найбільше мене вразило те,що під пером талановитого автора " Слова.." Руська земля оживає. Птахи, тварини та рослини допомагають Ігореві під час його повернення додому і перешкоджають ворогам. Сама природа ніби розуміє те, що відбувається. Складається враження, що і природа переймається долею народу,долею війська Ігоря.
Руська земля є центральним образом "Слова.." . Так само, як природа лежить в основі людського життя. Бо людина є дитям природи, навіки із нею пов'язана.
Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда, трактується в різні віки вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. І. С. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім'я» порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму. Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по- новому. Та й нового й волі хотілось у всьому. Сім'я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького — це типова селянська родина, яка намагалася жити в нових умовах, умовах пореформеного села початку другої половини XIX століття. Письменник створив реалістичні образи двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників. Старі Кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей Кайдашів. Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його дружина Маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказували, що й привело до ненависті в родині. І це друга важлива проблема між дітьми і батьками. Я вважаю, що ні старим, ні молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб жити за загальнолюдськими цінностями. Бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. У родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. Мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашеві звички».
Спробую обгрунтувати свою позицію. Усі персонажі твору діють фактично саме заради щастя Руської землі: Ігор йде в похід, аби боронити свою землю.Чекаючи на свого лада, Ярославна переймається не тільки за його особистою долею, але й долею війська, долею народу, знову ж таки - долею своєї Батьківщини.
Але найбільше мене вразило те,що під пером талановитого автора " Слова.." Руська земля оживає. Птахи, тварини та рослини допомагають Ігореві під час його повернення додому і перешкоджають ворогам. Сама природа ніби розуміє те, що відбувається. Складається враження, що і природа переймається долею народу,долею війська Ігоря.
Руська земля є центральним образом "Слова.." . Так само, як природа лежить в основі людського життя. Бо людина є дитям природи, навіки із нею пов'язана.