Бароко (від італ. Ьагоссо — вибагливий, химерний, перлина неправильної форми) — художній напрям у європейській культурі й мистецтві XVI ст. (в Італії) до кінця XVIII ст. Батьківщина бароко — Італія (Рим, Мантуя), меншою мірою Венеція і Флоренція (тут є перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі).
Засновник бароко в Італії —
Мікеланджело Буонарроті.
Головну увагу мистецтво бароко приділяло пристрастям і відчуттям людини, поєднанню реального та уявного, бажанню насолоджуватись дарунками життя, мистецтва й природи.
Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність.
Провідною ознакою XVII ст. стає бурхливий розвиток не тільки літератури, а й науки та техніки. Наука відокремлюється від інших сфер духовної діяльності людини, зокрема і від художньої творчості. Для того щоб уявити досягнення в різних галузях тогочасної науки, досить пригадати такі імена, як Галілей, Ньютон, Декарт, Кеплер. Водночас XVII ст.— це період подальшого активного поширення світових релігій, серед них і християнства.
Сліпе прагнення до наживи - справжнє горе людей. І цьому існує багато літературних реальних прикладів. Згадаймо твір Карпенка-Карого "Сто тисяч", головним героєм якого є Калитка - жадібна на гроші людина. Він опинився під владою грошей, забувши про своїх рідних, нехтуючи здоров'ям своєї дружини, щастям власного сина. Хоча Калитка був досить забузпеченим, він пагнув більшого і навіть був готовий піти на протиправний обман, купивши фальшиві гроші... Що ж, доля покарала його, і безталанний селянин залишився взагалі ні з чим. Гроші однозначно руйнують людську душу - ось до якого висновку підводить нас автор твору. Стаючи метою нашого життя, вони відбирають його, і треба мати не аби яку силу волі для того, щоб не опинитися під владою грошей.
Мабуть, так. Адже Івоніка та Марічка понад усе любили Михайла, а Саву вони любили менше. Він, засліплений коханням до Рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство. Та батьки не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому Івоніка приховав від правосуддя те, що Михайла вбив саме Сава. Івоніка та Марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. Але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю.
Бароко (від італ. Ьагоссо — вибагливий, химерний, перлина неправильної форми) — художній напрям у європейській культурі й мистецтві XVI ст. (в Італії) до кінця XVIII ст. Батьківщина бароко — Італія (Рим, Мантуя), меншою мірою Венеція і Флоренція (тут є перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі).
Засновник бароко в Італії —
Мікеланджело Буонарроті.
Головну увагу мистецтво бароко приділяло пристрастям і відчуттям людини, поєднанню реального та уявного, бажанню насолоджуватись дарунками життя, мистецтва й природи.
Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність.
Провідною ознакою XVII ст. стає бурхливий розвиток не тільки літератури, а й науки та техніки. Наука відокремлюється від інших сфер духовної діяльності людини, зокрема і від художньої творчості. Для того щоб уявити досягнення в різних галузях тогочасної науки, досить пригадати такі імена, як Галілей, Ньютон, Декарт, Кеплер. Водночас XVII ст.— це період подальшого активного поширення світових релігій, серед них і християнства.