Я дуже люблю поезії Тараса Григоровича Шевченка. Звісно, вдома у нас є "Кобзар" і кілька збірок його віршів. Я люблю відкрити книгу Шевченка на будь-якому місті і почитати кілька віршів. Серед моїх улюблених шевченківських творів - "Катерина", "Наймичка" та "Гайдамаки". Крім того, я знаю багато його віршів напам'ять, навіть тих, що не задавали вчити в школі. Я давно помітив, що вірші Шевченка дуже добре запам'ятовуються.
Читаючи його твори, не можна не помітити, що Шевченко дуже любив рідну Україну і сподівався, що її майбутнє буде світлим і радісним. Він багато писав про тяжке життя селян, і коли я читаю ті вірші, я дуже їм співчуваю. Наприклад, мені дуже шкода, що в ті часи не всі діти могли піти до школи і були вимушені працювати, як хлопчик з вірша "Мені тринадцятий минало". Я вважаю, що, якщо б Шевченко побачив, як ми живемо тепер, він був би радий, що всі діти ходять до школи і вивчають його вірші.
Потім Софійка потрапила у майбутнє і побачила як вона стоїсть біля свадєбгої арки і цілується з Вадимом Кулаківським, її мрія збулась.