Зміст цих пісень полягає в тому,що однією з найпомітніших літніх подій із ритуалами й ігрищами було свято Купала,що супроводжувалося купальськими піснями.Це свято припадає на 7 липня.Купало або Купайло-дохристиянський бог земних плодів,якому приносили в жертву зліб-головний плід землі.У цей день дівчата й хлопці розводили вогонь,через який потім стрибали,співаючи пісень.На свято дівчата плели вінки і пускали на воду за тим як вони пливли-визначали своюсмайбутню долю.Хлопці шукали цвіт папороті.Хто знайде в день на Івана Купала цвіт папороті оюов*язково буде щасливим.Щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік,моложь топила в річці й спалювала на вогнищі опудало.
Пісня… Яке глобальне та важливе значення має вона для українського народу. Пісня супроводжує нас упродовж усього життя: від народження й до самісінької смерті. Справді, українська пісня ніби закладена в наших венах генетично. Не дарма ж народ називають найспівочішим. Вона пройшла нелегкий шлях крізь віки. Це наше минуле, теперішнє й майбутнє. Саме в пісні ми проявляємо любов до матері, до коханої, до рідної землі. Пісенна лірика – це народні й авторські тексти, які розкривають особисті почуття, переживання людей. Тому ці пісні не залишають байдужими серця. Українська лірика визнана в усьому світі. Ви бачили скільки у нас різноманітних народних ансамблів? Вони неодноразово отримують найвищі світові перемоги. Найпопулярнішими та найвідомішими є хор ім. Верьовки, а також «Берегиня». Та співочі люди не тільки професійні. Чули, як голосить простий народ. Наприклад, мила сільська бабуся. У цьому ми – українці. Сильні, вільні, красиві, мелодійні… Українську пісню знають за кордоном завдяки неперевершеним композиторам — В. Леонтовичу, М. Лисенку, В. Івасюку. Їх шедеври неповторні. Тому, народна лірика лежить у таланті своїх авторів, виконавців, що своєю обдарованістю захоплюють увесь світ.
Важливу сторону людського життя складають емоції та почуття. На будь-яку подію, що прямо чи опосередковано зачіпає людину, у неї виникає емоційний відгук.
В основі емоційної сфери людини лежать так звані базові емоції. Базовими вважаються емоції, що притаманні всім людям, незалежно від віку, статі, культури чи віросповідання. Основний критерій, що вирізняє базові емоції від варіативних емоцій – наявність фізіологічних структур, що відповідають за виникнення власне цієї емоції. А також схожість в прояві них з боку міміки та рухів.
В протилежність базових, до варіативних емоцій відносяться такі, чий зовнішній прояв є культурно та особистісно обумовлений.
Згідно таким авторам як Екман та Ізард, страх відноситься до базових емоцій.
Страх — внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. Страх є негативно забарвленою емоцією. Прояв страху може істотно відрізнятися як за силою, так і за впливом на поведінку.
Почуття страху сприяло виживання людства як виду. Так, наприклад, страх небезпечних тварин, явищ природи та їх наслідків носить генетичний або рефлекторний характер. Страхи, що виникають в ситуаціях, небезпечних для життя та здоров`я – носять охоронну функцію, тому є корисними.
Страхи, пов`язані зі взаємодією з іншими людьми, називаються соціальними. Перший соціальний страх виникає у немовляти шести-восьми місяців – страх чужої людини. У віці року – півтора при розлуці з мамою малюк відчуває страх втратити рідну людину, що мама не повернеться. Однак, цей страх, при умові добрих довірливих стосунків в діаді «мама-дитина», сприяє сепарації та розвитку самостійності. До соціальних страхів також відноситься страх залишатися без рідних в школі чи садочку (так звані сепараційні страхи), страх публічних виступів.
Екзистенційні страхи – група страхів, що пов`язана з сутністю та існуванням людини. До цієї групи належить страх смерті.
Людині притаманно мати певний набір страхів, який може змінюватися залежно від віку, освіти, соціального статусу та багатьох різних факторів. Однак, ці страхи не повинні заважати в повсякденному житті та гальмувати розвиток.