Доброта — общее понятие морального сознания, категория этики, характеризующая положительные нравственные ценности.
Изначально было противоположно понятию худа (то есть означало результат действия блага, в противовес результату действия зла), а в более позднее время стало употребляться как антоним понятия зла, означая намеренное, бескорыстное и искреннее стремление к осуществлению блага, полезного деяния, например ближнему, а также незнакомому человеку или животному и растительному миру. В житейском смысле этот термин относится ко всему, что вызывает у людей положительную оценку, либо ассоциируется со счастьем, радостью, любовью тех или иных людей, то есть становится близким релевантному понятию «хорошо».
1. В
2. А
3. Б
4. А
5. В
6. Д
7. Г
8. Д
9. Жанр: сатирична поема (політична сатира)
10. Гіпербола - "І потече сторіками кров у синє море". Метонімія - "Доборолась Україна до самого краю". Антоніми - "Нема пекла, ані Раю. Немає й Бога, тілько я!" Персоніфікація - " Настане суд,заговорять. І Дніпро, і гори".
11. "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє" Послання для усіх людей у світі. Критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.
12. У творах Тараса Шевченка доля жіноцтва нещаслива і майже завжди трагічна. Але в той же час поет ставить звичайну жінку вище від усіх та усього. Ось наприклад візьмемо твір "Наймичка": Материнські почуття Ганни Тарас Шевченко передав простою доступною мовою, без напускного пафосу, близькою до мови народної творчості, бо й сама наймичка прожила тихе й непомітне життя, немов усі роки, прожиті в чужій хаті, спокутувала гріх перед своєю дитиною. Марко не відчував браку материнської ласки, бо упродовж усіх років Ганна була поруч, «сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує», «прокинеться, ворухнеться, — то вона вже скочить, і укриє, й перехрестить, тихо заколише...». Але який біль терпіла сама Ганна, щоб Марко не дізнався, що його мати наймичка, щоб не соромився її! Шевченко змальовує кілька сцен, які викликають у читача глибоке психологічне напруження. Як боляче матері від того, що ніколи не звернеться ця дитина до неї з найсвятішим словом «мама». Ганна усвідомлювала, що для Марка вона завжди буде тільки наймичкою. Наймичка сама прирекла себе на муку бути поряд з сином і не мати права зізнатись йому. Отже, у творчості Т. Шевченка є приклад розкриття трагічної долі жінки – матері
Да уж братишка, заданий много а мало