Читаючи все про Лесю Українку насампред було спочатку неохота , але поступово життя Лесі захопило мене. Передi мною постало життя поетеси як людини, а не як письменниці. Мене дуже вразила її незламна сила волi, мужнiсть Лесi Украïнки, яка все життя боролося з тяжкою хворобою. Мені дуже її ставало шкода, вона писала вiршi i поеми, перемагаючи бiль, долаючи життєвi негаразди. Я б напевне незмогла б так. Леся вчить нас іти вперед, бути людиною, мати позитивний свiтогляд. Життя складне i в ньому багато несподiванок, поразок, перемог i проблем. Тому, рівняйтесь до Лесі, боріться із труднощами, міняйтесь на краще.
34 роки із 47-ми прожитих Шевченко провів у неволі (24 роки був кріпаком і понад 10 років – на засланні). Ще 13 "вільних" років він перебував під невсипущим наглядом жандармів й лише час від часу приїжджав в Україну. Але як в нестерпних умовах на засланні, так і в більш комфортних у Петербурзі Шевченко ніколи не забував про Батьківщину. Він лаяв панів, лаяв народ. Йому боліло.
Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили.
Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!
Лесi Украïнки, яка все життя боролося з тяжкою хворобою. Мені дуже її ставало шкода, вона писала вiршi i поеми, перемагаючи бiль, долаючи
життєвi негаразди. Я б напевне незмогла б так.
Леся вчить нас іти вперед, бути людиною, мати позитивний свiтогляд. Життя складне i в ньому багато несподiванок, поразок, перемог i проблем. Тому, рівняйтесь до Лесі, боріться із труднощами, міняйтесь на краще.