ответ:Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали творчість поета Володимира Підпалого. Його поезії задушевні, теплі, вони змушують читача замислитися над сенсом життя, прагнути до прекрасного й примножувати добро на землі. Адже саме так розумів своє призначення й сам митець: „Все, що в серці виплекав я доброго, належить вам. А зле — я взяв собі“. А відома письменниця Ліна Костенко називала поета „просто порядною людиною“ за його чесність та безкомпромісність у творчості.
У вірші „...Бачиш: між трав зелених...“ поет закликає читачів любити природу, оберігати її та дбати про братів наших менших, адже ми маємо працьовиті руки та гаряче серце. Я погоджуюся з думкою ліричного героя про те, що найбільшим гріхом є байдужість. Адже саме через байдужих людей кояться на землі різні лиха. Поет звертається до нас:
Треба в житті любити
гаряче і багато:
сонце,
дощі зернисті,
дорогу в пилу,
траву!
Він нагадує, що людина — частина природи й повинна жити в злагоді із навколишнім світом, любити рідну землю, насолоджуватися кожним прожитим днем.
Етюд — невеликий за обсягом переважно безсюжетний твір настроєвого характеру. У вірші „Зимовий етюд“ В. Підпалий передає мрійливий, задуманий настрій ліричного героя, який милується пейзажами рідного краю. Тихий зимовий вечір... Високі тополі, вкриті інеєм, тануть у туман... Удалині видніється припорошений снігом степ... Темно-синє небо... Просто чарівна картина!
І все це об’єднує персоніфікований образ України:
вся Україна заслухалась —
і не спить. Петові дуже влучно вдалося передати, наскільки казково красивою є наша Вітчизна, як він любить рідний край.
Мені дуже сподобалися вірші Володимира Підпалого, вони щирі, глибокі за змістом, показують нам незбагненну красу світу, у них поет закликає нас бути людяними, дбайливо ставитися до природи, любити Батьківщину.
Я взагалі люблю читати вірші. Коли ми почали вивчати творчість В. Сосюри, то я з великим задоволенням прочитала його вірші "Гей, рум'яні мої небокраї...", "Весняний сад, квітки барвисті".
У цих віршах автор майстерно описує весну, степи України. Все це відразу уявляєш. Із якою ж любов'ю написані ці вірші про рідну Україну, рідну землю!
Зацікавилась творчістю В. Сосюри та прочитала його вірші "Любіть Україну", "О мово моя" та інші. Ці два вірші запам'ятались мені особливо. Як глибоко хвилювала поета доля рідної мови! Своїми віршами він закликає боронити та любити українську мову, культуру.
Як лагідно В. Сосюра називає рідну мову "солов'їною"! Це значить, що вона співуча, дзвінка. І назавжди мені запам'ятались такі рядки:
О мово вкраїнська!..
Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Объяснение: НАДЕЮСЬ БУДУ БЛАГОДАРНА ЗА ЛУЧШИЙ ОТВЕТ
хлеб на столе