БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО Проаналізуйте, як автор зображує поступове переродження гордого коня в по- кірну худобу. Що означають його слова, що він «свого досяг, зумів прикинути- Ся»? Навіщо йому це було потрібно? Відповідь підтверджуйте цитатами.
Якщо мова про Батьківщину, а Кобзар з великої літери, то думаю, що мова йде про Кобзаря, Пророка українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.
Давно усім відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився в Україні. Йому прийшлося пережити багато поневірянь. Куди лише не закидала його зла доля, але завжди велий поет сумував за рідний краєм, за Батьківщиною, за рідою Україною. Коли читаєш твори Т.Г.Шевченка, то перед очима постають і вишневі садочки, і чепурненькі будиночки, і високі тополі, і журливі верби над тихою річечкою. Такі ж верби ростуь над річечкою, яка тихе несе свої води через наше містечко, а старі тополі і липи де-не-де досі збереглися вздовж доріг по селах. Україна - це і моя Батьківщина.
Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. Дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у Біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. Але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. Чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. Чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. Наприклад, видатному письменнику нашої сучасності Б. Олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. Побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. Вважаю, що йому сподобалося не все. Бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. Вони геть забули про людяність, про душевне тепло, любов до ближнього і милосердя. Такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. Вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. Вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. Таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. Для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. Але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. Саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми. Ти таке вчинив, Що і статті у кодексі немає .., Ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив, А це вже вище від людського суду. Не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. Дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. Бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. І навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на до навряд чи ти станеш щасливою людиною. Тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням.
Відповідь:
Якщо мова про Батьківщину, а Кобзар з великої літери, то думаю, що мова йде про Кобзаря, Пророка українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.
Давно усім відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився в Україні. Йому прийшлося пережити багато поневірянь. Куди лише не закидала його зла доля, але завжди велий поет сумував за рідний краєм, за Батьківщиною, за рідою Україною. Коли читаєш твори Т.Г.Шевченка, то перед очима постають і вишневі садочки, і чепурненькі будиночки, і високі тополі, і журливі верби над тихою річечкою. Такі ж верби ростуь над річечкою, яка тихе несе свої води через наше містечко, а старі тополі і липи де-не-де досі збереглися вздовж доріг по селах. Україна - це і моя Батьківщина.
Пояснення: