Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
Відповідь:
Пояснення :
У всіх дітей є що приховати від батьків. Юлько не один такий. Вдома він дитина чесна і добра, вміє любити та прислухатися до порад від членів сім'ї. Хлопчик відчуває взаємну щирість до своєї мами. Говорить про неї ласково та ніжно. Здавалось би відношенням нічого не перешкоджає. Та попри гарні стосунки в родині, за межами люблячого дому Юлько проявляє свою жорстокість, виховну разом з підлістю, зневагою та самотність. Щоб бути повноцінно щасливою дитиною потрібні друзі, особливий простір у якому вона зможе бути собою, бути в колі підтримки, розуміння. Все те, що не вистачало Юлькові й зробило з талановитого відмінник такого негідника. Мати з наймолодшого його віку не помітила, як почала із звичайних приємностей для люблячої дитини, розбещувати хлопця, можливо, саме через це у ньому проявилася байдужість, невихованість та зневага.