М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

твір - роздум на тему "Чи актуальні проблеми, порушені у творі В.Дрозда "Білий кінь Шептало", сьогодні (втрата внутрішньої свободи, власного Я, свідома відмова від боротьби за самоствердження, рабство і неволя, дійсність і мрія, особистість і натовп )?

👇
Ответ:
dipo1234529
dipo1234529
10.03.2023

Ні, вони не актуальні. Багато негативу.

4,7(94 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
ИНА1111
ИНА1111
10.03.2023

В историю Великой Отечественной войны, к примеру, золотыми буквами вписано имя Ивана Никитовича Кожедуба – одного из самых прославленных летчиков-асов советских военно-воздушных сил. Трижды Герой Советского Союза (1944, 1944, 1945), Иван Кожедуб одержал 64 воздушные победы во время Великой Отечественной войны. Это был самый впечатляющий результат в авиации антигитлеровской коалиции. А родился Иван Кожедуб в селе Ображиевка Глуховского уезда Черниговской губернии в 1920 году. Это значит, что на момент получения высших наград СССР ему было 24 и 25 лет соответственно.

Выходец из семьи обычного украинского крестьянина, по совместительству бывшего церковным старостой, Иван Кожедуб, как и многие его ровесники – советские парни, увлекся авиацией еще в подростковом возрасте. В 1934 году он поступил в Шосткинский химико-технологический техникум и тогда же стал заниматься в местном аэроклубе. Дальше был призыв в Красную Армию в начале 1940 года, окончание в том же году Чугуевской военной авиационной школы летчиков и служба в военной авиации.

За годы войны Иван Кожедуб превратился в одного из опытнейших советских военных летчиков. Достаточно сказать, что со звания старшего сержанта он дослужился до майора, с должности летчика до заместителя командира полка. Удача буквально улыбалась Ивану Никитовичу. Его ни разу за всю войну так и не сбили, хотя он совершил 330 боевых вылетов, провел 120 воздушных боев. Война не закончилась для Кожедуба и после победы над Германией. Так, во время войны в Корее в 1951-1952 гг. он командовал 324-й истребительной авиационной дивизией. Летчики дивизии одержали 216 воздушных побед, а потеряли за все время боевых действий лишь 27 машин и 9 пилотов.

4,7(24 оценок)
Ответ:
dssh70
dssh70
10.03.2023
Шукач правди в оповіданні М. Коцюбинського «Дорогою ціною»

То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл,

якого праця і спочинок зробили щасливим:

ярмо було накладене на шию дикому турові,

загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром,

із не втраченим іще смаком до волі, широких просторів.

М. Коцюбинський

Оповідання «Дорогою цілою» (інколи його називають повістю) було написане напередодні першої російської революції (1901 p.), коли почався масовий робітничий і селянський рух. Цього ж року з'явилася «Пісня про Буревісника» М. Горького з її крилатим закликом «Хай ще дужче вдарить буря». М. Коцюбинський, як. і всі передові люди Росії, чекав революційної бурі, вважав за свій обов'язок підготувати народ до революції.

Головний герой оповідання — Остап Мандрика. Змалку він, «затаївши дух», слухав розповіді свого столітнього діда про Запорізьку Січ, про боротьбу українського народу за волю. Ці розповіді будили в голові дитини химерні мрії, формували вояцький запал. Пізніше, ставши дорослим, Остап на собі відчув соціальну несправедливість, і бунтарський дух його загартовувався. Він почав мріяти про волю і готовий був заплатити за неї дорогою ціною. Сила його прагнення до волі, як і прагнення усього українського селянства, підкреслюється метафорою: «Ярмо було накладене на шию дикому турові» й порівнянням: «Мов талії води під теплим подихом весни річкою текло вкраїнське селянство». Люди ховалися від панів, мов від дикого звіра. Остап любив рідний край, йому тут був знайомий кожен кущик, кожна стежка. Та панщина розлучила його з домівкою, до того ж пан погрожував віддати юнака в солдати, покарати за бунтарський характер. Хочу звернути увагу на те, що Остап не самохіть утік з України. Нижче наведена цитата доводить об'єктивність моєї думки.

Коли селянин опинився за Дунаєм, дивне почуття обхопило груди: замість радості — сильне обурення охопило його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у рідному краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки. Однак, втеча за Дунай не принесла Остапові сподіваної волі. Разом із Соломією за короткий час перебування у плавнях, вони зазнали багато горя і страждань. Незабутнє враження полонить душу і серце, коли читаєш рядки оповідання про те, як знесилені, голодні молодята довго не могли вибратися з безмежного моря комишу. Особливе значення для розуміння Остапа мають описи його думок і переживань, коли він залишився у плавнях сам. Він не хоче вмирати, він хоче жити, бо «не зазнав усього, не жив ще». Йому хочеться відкритими очима подивитися на сонце, побачити світ божий, людей і кохану жінку.

Остап Мандрика — художнє втілення народної неприязні до панів, прагнення до волі. Він ненавидить рабські душі, не розуміє тих, хто з панського ярма. Мужність, волелюбність, готовність до боротьби, вірність у коханні.— саме на цих рисах акцентує увагу автор. Однак, тогочасні умови життя не сприяли пошукам правди, справедливості, поваги до простої людини.


4,8(63 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ