Т.Шевченко в своїх творах показує нам ставлення до жінок в ті часи. Жінок,яких залишили чоловіки або ж стали вдовами зневажали. Вони залишалися з дітьми самі,бідні без до . Навпаки,їх сторонилися,обговорювали,що ж тепер з ними буде.
В деяких творах Шевченка матері покидали дітей та скоювали самогубство,деякі залишалися не дивлячись ні на що: бідність,ставлення та думки людей.
Наприклад твір "Наймичка". Мати хоч і віддає своє дитя іншим людям,всеодно не покидає його,а влаштовується в тій родині наймичкою аби не залишати своє дитя та хоч якось брати участь в його житті.
Або ж твір "Катерина". Головна героїня закохується в москаля та народжує від нього дитину але він її покидає. Чекаючи його довгий час вона йде його шукати разом з сином. Та навіть після зустрічі москаль зробив вигляд,що не знає її та покидає саму з сином. Катерина після цього скоює самогубство залишивши Івася.
Т.Г.Шевченко співчюває цим жінкам,піднімає цінність материнства не дивлячись на їх вчинки,адже в ті часи до таких осіб ставились як найгірше. Він поважав їх та виправдовував жінок з такою долею. Своїми творами він показує нам,що вони не винні,що б не скоїли. Письменник показує ставлення до жінок з такою долею. Називає їх лагідними та тендітними,співчуваючи.
Я люблю свой край родной за эти зелёные леса, за этот чистый воздух, за высокие горы и просто за прекрасную природу.
Трудно избавиться от удивительного восхищения природы в весеннюю пору. Когда можно часами сидеть на берегу тихой, спокойной реки и смотреть, как тянутся высоко над головой белые, пушистые облака, как зеленеет трава на лугах и как распускаются цветы весны. В такие минуты предстаёт перед внутренним взором вся неохваченная природа с её постоянной загадкой и зовом синеющих далей. Каждая такая минута прибавляет ещё одну крупицу к нашей любви и укрепляет сознание, что наша жизнь вне неё и без неё – невозможна и бессмысленна.
Каждый из нас может изобразить свой край на листе бумаги, но не каждый сможет передать полноту и прелесть природы, своего края.
«Характеристика образу Льоньки із повісті В. Близнеця «Звук павутинки» Шкільні твори
Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ головному горою повісті В. Близнеця «Звук павутинки». У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, комах, мурашок, метеликів! Будь-який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій. Саме такими невтомним і уважним гачем був Льонька. Головний герой твору – хлопчик Льонька з його мріями та фантазіями.
Т.Шевченко в своїх творах показує нам ставлення до жінок в ті часи. Жінок,яких залишили чоловіки або ж стали вдовами зневажали. Вони залишалися з дітьми самі,бідні без до . Навпаки,їх сторонилися,обговорювали,що ж тепер з ними буде.
В деяких творах Шевченка матері покидали дітей та скоювали самогубство,деякі залишалися не дивлячись ні на що: бідність,ставлення та думки людей.
Наприклад твір "Наймичка". Мати хоч і віддає своє дитя іншим людям,всеодно не покидає його,а влаштовується в тій родині наймичкою аби не залишати своє дитя та хоч якось брати участь в його житті.
Або ж твір "Катерина". Головна героїня закохується в москаля та народжує від нього дитину але він її покидає. Чекаючи його довгий час вона йде його шукати разом з сином. Та навіть після зустрічі москаль зробив вигляд,що не знає її та покидає саму з сином. Катерина після цього скоює самогубство залишивши Івася.
Т.Г.Шевченко співчюває цим жінкам,піднімає цінність материнства не дивлячись на їх вчинки,адже в ті часи до таких осіб ставились як найгірше. Він поважав їх та виправдовував жінок з такою долею. Своїми творами він показує нам,що вони не винні,що б не скоїли. Письменник показує ставлення до жінок з такою долею. Називає їх лагідними та тендітними,співчуваючи.
Объяснение: