Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.
Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.
До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.
Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».
Пропоную дібрати такі цитати до образу Івана Сили:
Не цурається праці, є дуже роботящою людиною:
⇒"Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників";
⇒"Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав",
⇒"...учень після занять ходить розвантажувати вагони".
Іван уособлює найкрщі людські риси. Він чуйни, добрий, відккритий: ⇒"Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці...".
Іван турбувався про власне здоров'я, не вживав алкоголю, не палив:
⇒"В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав".
⇒"І взагалі, вів здоровий б життя".
Проблеми:
- доброти й ненависті;
- людської гідності;
- проблема вибору людини;
- марнославства;
- людського щастя;
- помсти, заздрості;
Объяснение:
Объяснение:
Багато українських поетів не могли описати природи своєї Бадьківщини та й взагалі писати на українській мові забиронялося.Але були такі хто йшов проти закону,бо любили Україну. Таких було дуже мало. Одними з таких були: Шевченко ,Тичина , Гуцало.Вони не боялися арешту. Вони любили свою Батьківщину. Найбільше це видно у творах про українську природу.Ці автори бездогано описували її.Вони із буденного та нудного робили щось незвичайне.Хоч це було давно, та ми і досі зустрічаємо ці твори.