1. Які особисті мрії поета відобразились у творі «Росли, укупочці зросли...»? 2.Яким автор бачить ідеальне подружжя? 3.Чи узгоджується погляд ліричного героя з народними уявленнями?
В самій назві своєї надзвичайно поетичної повісті "Тіні забутих предків" Михайло Коцюбинський наголошує, що герої твору - наші предки, хоч і забуті. В центрі повісті перед нами постають Іван та Марічка. Це діти здавна ворогуючих родин. Іван змалку грає на сопілці і дуже любить природу. Він сприймає все, як казку, вірить у надзвичайне (може спілкуватися з мешканцями лісу, в т.ч. фантастичними). Марічка - тендітна дівчинка, яка чудово співає, і своїм чарівним голосом розтоплює кам'яне серце Івана. Діти закохуються. Вони дорослішають, росте їхнє кохання. Обоє вірять у вічність почуттів, але доля вирішує інакше... Коли помирає батько Івана, він мусить іти працювати найманим робітником. Під час його відсутності, Марічка гине в річці під час повені. Це зводить Івана з розуму і він лишає рідне село на довгих шість років. Повертаючись, парубок намагається почати нове життя - він займається господарством і навіть одружується. Але ж його серце проти. Він відвертається від новоспеченої дружини, та й взагалі, від людей. Врешті-решт, Іван теж трагічно гине. Його "забирає" лісова мавка під виглядом Марічки. Отже, герої повісті уособлюють собою справжнє кохання. Чисте, самодостатнє, вічне. Варто зазначити, що автор майстерно зображує фантастичну природу Карпат, використовуючи унікальні елементи гуцульського фольклору.
Стремительно и напористо из-за горизонта надвинулась темная туча и как-то разом заволокла небо. Накрепко заточила яркое солнце в свою темницу. Стало хмуро. На какой-то миг все притихло, но только на миг. Словно спохватившись, задул резкий холодный ветер и поднял на реке злые черные волны. Ослепительная молния вспорола небо. И сейчас же, резко и пугающе, как выстрел, прогремел гром. На Дон с неба обрушилась лавина дождя. Он хлестал по волнам толстыми плетями. А волны, огрызаясь, били навстречу тугим дождевым нитям. И в борт теплохода волны колотили шумно и угрожающе. Молнии вспыхивали почти непрерывно одна за другой. Не утихая, гремела в тучах гулкая небесная канонада. И от этого блистания и грохотания трепетно сжималось сердце… Гроза бушевала долго, по меньшей мере минут тридцать. И оборвалась она так же разом, как и началась. Тучи разбежались и исчезли за горизонтом. Еще ярче засияло солнце, переливаясь мириадами радуг в каплях, повисших на листьях деревьев. Постепенно успокаиваясь, как после отбитой атаки, угомонился и рассвирепевший было Дон.
В центрі повісті перед нами постають Іван та Марічка. Це діти здавна ворогуючих родин.
Іван змалку грає на сопілці і дуже любить природу. Він сприймає все, як казку, вірить у надзвичайне (може спілкуватися з мешканцями лісу, в т.ч. фантастичними).
Марічка - тендітна дівчинка, яка чудово співає, і своїм чарівним голосом розтоплює кам'яне серце Івана.
Діти закохуються. Вони дорослішають, росте їхнє кохання. Обоє вірять у вічність почуттів, але доля вирішує інакше...
Коли помирає батько Івана, він мусить іти працювати найманим робітником. Під час його відсутності, Марічка гине в річці під час повені. Це зводить Івана з розуму і він лишає рідне село на довгих шість років. Повертаючись, парубок намагається почати нове життя - він займається господарством і навіть одружується.
Але ж його серце проти. Він відвертається від новоспеченої дружини, та й взагалі, від людей. Врешті-решт, Іван теж трагічно гине. Його "забирає" лісова мавка під виглядом Марічки.
Отже, герої повісті уособлюють собою справжнє кохання. Чисте, самодостатнє, вічне.
Варто зазначити, що автор майстерно зображує фантастичну природу Карпат, використовуючи унікальні елементи гуцульського фольклору.