Особистість –це багатогранна жива істота, якій притаманні всі характерні якості людини. У кожній людині є своя незвичайна особистість яка формується з самого народження й розвивається на протязі всього життя дитини. По–перше, особистість у кожного індивідуальна, неоднорідна та різнокольорова по- своєму, формування особистості дитини, це дуже складний процес, що дуже важливо у ньому це правильне й вчасне виховання. Адже найголовнішу роль відіграє саме виховання. Не можна не згадати, соціальну–побутову сентиментальну реалістичну провість « Маруся» у якій головна героїня дівчина Маруся. Саме клопітке виховання батьків посприяло тому, що ця дівчина виросла дуже старанна, добра, чемна, а головне працелюбна та вихована чистою душею. Тому виховання грає тут основну роль. По-друге, виховання особистості притаманні не тільки батькам, але й більше навколишньому світові, людям які нас оточують та підтримають.Тому однією з головних ролей є також і виховання навколишнім світом. Яскравим прикладом цього може стати історія, яка трапилася зі мною. З мого товариша Михайла завжди брали приклад всі. Як дорослі, так малі, адже він відрізнявся серед усіх своєю скромністю та наполегливістю, працею та великою працелюбністю. Цій поведінці великою мірою посприяло правильне виховання дитини й формування її особистості. Отже, чинники у формуванні особистості повинні переважати лише позитивні й гарні, бо виховання особистості це один з її основних та важливих етапів до життя в цьому світі.
Історичні пісні та думи - жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі - усі ці події були мотивами українських дум.
До кращих українських дум належать "Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку", "Дума про Самійла Кішку", "Дума про Івана Богуна" та ін.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням - до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій- козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу.
У відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл - козак; крук, ворон - ворог; зозуля - мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). У текстах дум трапляються заперечні порівняння: "Ой та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, - Як із землі турецької, Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три брати втікали".
Стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори-тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).
Мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.
Объяснение:
Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати "покірного і роботящого" і що "розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки". ... Таємна думка постійно непокоїла Шептала