Під вечір вони вирушили углиб дніпровських плавнів. Та перед тим Швайка скочив на Вітрика, випростався на повен зріст і довго вдивлявся з-під долоні у татарський степ. Схоже, Швайку щось дуже непокоїло. Нарешті він зістрибнув з Вітрика, взяв його за повід і повів в очерети.
Земля стала пружною, під ногами зачвакала твань.
Було тихо і парко. Після сухого степового повітря хлопцям стало важко дихати. Хтось, невидимий за очеретами, раз по раз гучно ляскав по воді. Чи бобри, чи велика риба. Кілька разів до мандрівців долинало запитливо сердите рохкання, і тоді Пилип надовго завмирав, вслухаючись у байдужий, невпинний шурхіт густих очеретів.
Одного разу навіть вирішив повернути назад.
— Кабани тут люті, — пошепки пояснив він хлопцям. — Їх зараз краще оминати.
Ідея “Кавказ”: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.
Основна думка: «Борітеся — поборете!».
Жанр “Кавказ” сатирична поема з елементами ліричного; цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими; І. Франко назвав «Кавказ» «…це огниста інвектива проти темного царства…» Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та героїки. Сюжет “Кавказ” Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати. У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.
Батьки переїхали до України, коли Олексію виповнилося 5 років.
В 1941 році був призваний до лав Радянської Армії. Був направлений до Вольської школи авіамеханіків, звідки пішов на фронт, де служив механіком і техніком винищувальної авіації, нагороджений орденами та медалями.
Объяснение:
Після демобілізації вступив до Київського університету на факультет журналістики.
Працював завучем Грузчанської школи, директором Конотопської школи, заступником директора обласного інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, заступником завідувача Сумського обласного відділу народної освіти.
З 1980 року Олексій Петрович очолив обласне літературне об'єднання.Помер 17 листопада 2020 року у Сумах на 99-ому році життя це усе що знайшов