засоб від вірусу страху
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
Такие героические персонажи, как - Захар Беркут, есть у любых народов, они являются живым воплощением победы ценностей духовных в человеке и являются примером, стимулирующим читателя делать хоть что-то подобное в жизни. Согласно повести, события стремительно разворачиваются в момент похода Батыя (13-й век) на Венгрию. Киев уже пал, впереди - Русь, называемая в те времена - Галицкой. Захару уже много лет, но как мог он, отдавший себя служению местной общине, быть в стороне и не сопротивляться? Такое мог сделать только человек, чей духовный мир развит и значим для него. Все осложняется тем, что сын Беркута пленен врагами. Франко описывает душевные терзания Захара, вся природа тягостно предчувствует приближающуюся трагедию. На предложение сделать обмен - сын за выход из долины, Захар ответил отказом и даже тогда, когда войско неприятеля было практически разбито, а жизнь сына повторно предлагалась лишь за право уйти оставшимся живыми. Тяжело отдать свою жизнь, предпочтя дух над телом, а вдвойне это сделать непросто, когда решаешь за своего собственного же сына... Но, такие люди, как старый Беркут, сплачивают общину, дают пример и вдохновляют, не дают проявиться малодушию
Объяснение:
Засіб від вірусу страху