"Людина" — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...
Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?" Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.
Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна до потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну до Подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?
Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми, — людяності. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя — єдина.
Мука твоя — єдина.
Очі твої — одні.
1)як вдалося повернути Мальву своїм господарям? якщо вважати за господарів дідуся Павла і його родину, то кобилу Мальву відібрали червоноармійці, коли дідусь орав в полі. Кобила була гарна, породиста, але норовлива. Командир червоноармійців Будьонний Семен Михайлович оголосив: хто осідлає цю тварюку, тому вона й дістанеться! Мальва нікому не дозволяла себе осідлати або скидала вершника. І лише дочка господаря Ніна, змогла хвацько проїхатися верхи на очах у оторопілих бійців. Цитата: "Потім спокійно дозволила осідлати себе й велично понесла десятирічну хазяйку понад заздрісними людцями, які згори видавалися такими дрібними". Так як умову Будьонного ніхто не відміняв, дівчинка забрала свою улюбленицю.
2) Як вдалося врятувати Катерину? Катерина рятували у книзі кілька разів. У ранньому дитинстві, коли вона хворіла і ніхто не міг дати лік її хворобі. Дівчинка була квола, худенька і бліденька. А одного разу до двору її батьків приблудив старець і попросив хоч шматочок хліба. Мати Катерина винесла з хати йому поїсти. Старець поцікавився що з дитиною. Цитата: Дитина молодша! Таке щось із неї: не живе й не помирає, тільки очі зриває. З болячок не вилазить!.. – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!" Мати Катерини так і зробила і дівчинка пішла на поправку.
Інший випадок, коли врятували Катерину, то це майже головна подія твору - коли Софійка з Сашком вернулися в минуле і зробили все можливе, щоб врятувати Катерину з чоловіком і його сім"єю від раптовою загибелі під час грози. І це друзям вдалося.
3)Чому їй єдиній з роду Кулаківських допоміг старець врятувати життя? Прокляття роду Кулаківських в основному діяло лише на чоловіків, спокутуючи провину і гріх за свого діда-прадіда Гордія Кулаківського. А жінки роду Кулаківського поруч з такими чоловіками не мали жіночого щастя: Франя прожила бездітною з чоловіком, який її не кохав (але у цьому була вина й самої Франі), Лизаветту - дружину Якова- заморив голодом власний чоловік; Олена - дружина Василя Кулаківського - майже 40 років змушена була переховувати чоловіка у льосі. А у Катерини була вірна, щира душа і чоловік її був такий же. Мабуть тому старець допоміг врятувати саме її, що дозволило перервати прокляття для всіх наступних нащадків роду Кулаківського.
4) Чому був скасований продаж хатини? Мабуть, мається на увазі епізод твору, в якому Толик - онук Василя Кулаківського - вирішив продати будинок, у якому жила його бабуся Олена. Покупці забажали оглянути не лише будинок, але й погріб на подвір"ї. Хоч баба Олена нікого туди й не пускала, але змушена була підкоритися. Оглядати погріб полізли баб Олена з онуком Толиком. Так і відкрилася страшна таємниця сім"ї, що у цьому погребі понад 30 років ще з війни баба Олена переховує свого чоловіка Василя.
Цитата: З погреба Толик виліз іншою людиною.
– Погріб таки дуже завалений, – заявив сердито. – Роботи непочатий край!
– То загорнути! – відповів чоловік.
– Що загорнути? Кого загорнути? Приперлись і командують тут! Я ще хазяїн! Геть звідси!.