Question

Відповід Контрольна робота Василь Симоненко, Марина Павленко, Любов Пономаренко
Початковий та середній рівні (одне завдання – )
1.Автор закликає читача до самоповаги, стверджуючи, що кожна людина – неповторна, в поезії
А) «Лебеді материнства»
Б) «Ти знаєш, що ти – людина?»
В) «Дощ полив…»
Г) «Крила»
2 Переносить Софійку в минуле й майбутнє («Русалонька із 7-В…)
А) скриня
Б) стара світлина
В) старий автомобіль
Г) шафа
3 Укажи назву твору, який починається словами: «Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем…»
А) Ти знаєш, що ти – людина?»
Б) «Русалонька із 7-В…»
В) «Гер переможений»
Г) «Дощ полив…»
4 Данило Міщенко,Софійка, тітка Сніжана – герої твору
А) Л. Пономаренко
Б) В. Симоненко
В) М. Павленко
Г) Л. Костенко
5 Василь Симоненко стверджує неспростовну істину: «Вибрати не можна тільки Батьківщину», - в поезії
А) «Лебеді материнства»
Б) «Ти знаєш, що ти – людина?»
В) «Гей, нові Колумби й Магеллани …»
Г) «Перехожий»
6 Основним призначенням людини на землі, на думку автора поезії «Ти знаєш, що ти – людина?», є
А) творити добро
Б) віддати життя за Батьківщину
В) бути вірним другом
Г) любити своїх батьків
Достатній рівень (одне завдання – 1, )
7 Розкрийте казкове й реальне у творі «Русалонька із 7-В…»
8 Розкрийте художні особливості поезії «Лебеді материнства»
Високий рівень ( )
9 Напиши невеликий твір-роздум (8-10 речень) за новелою «Гер переможений» на тему «Чи повинна людина прощати зло навіть найпідлішим ворогам?»​

Answer 1

1) Б

2) Г

3) В

4) В

5) А

6) А

7)

Реальне у творі Русалонька із 7В

Розповідь про дітей, зважаючи на їхню психологію, думки, переживання, прагнення

Зображення родинної історії

Етимологічні вкраплення про походження прізвищ та географічних назв

Народні традиції на вірування українців, їх побут у повоєнний час

Навчання у сучасній школі

Створення колоритного тла історико-суспільних подій різних часів

Взаємостосунки у сім’ях, розлучення, одруження, сватання, оглядини

Фантастичне у творі Русалонька із 7В

Чари, магічні властивості предметів, подорожі у часі, надприродні уміння (наприклад: бути невидимим)

Стара бабусина шафа – машина часу: якщо сісти в неї, узяти якусь фотографію, то можна потрапити в час і обставини, за яких зроблено фото

Мандрівки із фото в минуле

Душі Катерини, Семена, убитих громом, блукають на місці, де згоріла хата (саме там, де стоїть будинок сучасних героїв)

Бабусині коралі – магічний предмет – приносять у шлюбі щастя, допомагають стати невидимим.

8)

Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спо­чатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка — це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють ва­жливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним тан­цем лебедів і сивими очима казки. Ще один мотив — дороги як вибору жит­тєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самос­тійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка — це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — ве­ликий гріх.

9)

Відповісти добром на зло, пробачити непростиме - важко. Ми з задоволенням читаємо подібні історії, але коли це ж потрібно від нас, наші гнів, біль, страх, ненависть, жага помсти не дають нам зробити крок до прощення. Ми продовжуємо жити з болем в душі, зростається з нею, пристосовуємося до неї, але не прощаємо.

Ніхто не сумнівається, що для того, щоб прожити довге і щасливе життя, потрібно навчитися прощати. Можливо, той, хто цілеспрямовано заподіяв нам страждання і біль, не має права на прощення, але ми маємо право бути вільними від цього зла. Ненависть як кислота випалює нашу душу, забарвлює світ в чорні фарби, робить нас нещасними.

Прикладом буде коли діти знищили клумбу Фрідріха і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою. Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси. Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством. На мою думку кращою помстою героя було би в цьому випадку його щастя і успіх. Самогубство - це не вирішення своїх проблем!