Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері — України, яка породила діток своїх.
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче…
…………………………..
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…
Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.
Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко:
…вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують…
Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.
Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька:
…місяць сходить,
Як і перше сходив...
Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.
Шкапа(кінь):
-Гладь коня вівсом, а не батогом.
-Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
-Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Осел:
-Був би послом, якби не вдався ослом.
-Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
-Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.
Щука:
-Заснула щука, та зуби не сплять.
-На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
-Не всі старі щуки карасів хватають. Цап(козел):
-І кози ситі, і сіно ціле.
-Знає, де козам роги виправляють.
-Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
Лисиця:
-Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить
-Дивиться лисичкою, а думає вовком.
-У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
Объяснение:
Прислів'я до байки "Щука"
Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди – у цім було щось принизливе.