М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

"Маруся Чурай" Ліна Костенко 1. Чому, на вашу думку, Маруся Чурай не може простити Грицеві зраду навіть після його щирого каяття? 2. Прокоментуйте слово Чураївни: «Нерівня душ - це гірше, ніж майна». 3. Визначте кульмінаційні моменти у сюжеті роману. 4. Чому, на вашу думку, роман не завершуватись сценою помилування геройні? 5. На які дві основні групи ви поділили б свідків на суді Марусі Чурай? 6. На чому грунтуватиметься ваш поділ? Розкрийте різницю в моральності представників цих груп.​


Маруся Чурай Ліна Костенко 1. Чому, на вашу думку, Маруся Чурай не може простити Грицеві зраду нав

👇
Открыть все ответы
Ответ:
боня51
боня51
07.06.2023
У поезії осмислюється роль батьківського дому в житті людини. Поет з любов'ю малює рідну хату, "теплоту родинного інтиму, яка зігріває душу людини протягом усього життя. В уяві поета, що згадує дитинство, постають картини, які він змальовує за до яскравих метафор: " Мотузочком диму хату прив'язала до небес", "весело і з ляком серед печі полум'я гуляє по гіллю" , "вже, однак, зникає гіркотина, не катує серце печія", "душа світліє перед днем". Поезія возвеличує материнську любов, турботу, батьківську хату і родинне вогнище, що є символом пам'яті, тепла і незгасної любові. 
4,5(88 оценок)
Ответ:
Dinka1597
Dinka1597
07.06.2023
Сотник Микита Уласович Забрьоха та писар Прокіп Ригорович Пістряк – головні герої повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма». Микита Забрьоха сотенство своє не заслужив, а успадкував. У Конотопі «Таки хто скільки не зазна, то сотенною старшиною все були Забрьохи: …так від отця до сина так сотенство і переходило». Двадцятип’ятирічним, як помер його батько, Микита Уласович став сотником, але у справах сотні був безпомічний, мов дитя. Він сам зізнається писарю: «Ти знаєш, що я нічого письменного не розкую, хоч у школі вчився, і «вірую» почав було вчити, та на «же за ни», як затявсь, та й покинув письмо». Сотник не вмів не тільки читати й писати. Він не міг порахувати свою сотню, адже «ліків більше тридцяти» не знав. Невміння читати, писати, рахувати робило його повністю залежним від писаря. «Лічи сам і роби як знаєш, – говорить Забрьоха Пістряку, – ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». Не зумівши прочитати рапорт, він підписав не там, де слід, на що полковник у відповідь написав: «Конотопський сотник, пане Микито, ти єси дурень». 
4,6(81 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ