Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки. Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила". Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…
Більше інших пір року я люблю весну. І це не дивно. Весна дарує мені відчуття радості, прийдешніх змін, особливе весняний настрій. Перші промені весняного сонця кажуть, що пройшла довга і важка зима, не буде більше тріскучих морозів, хуртовин та снігових заметів, настав новий дивовижне і радісний час. Дихання весни відчувається у всьому. Вона пробуджує ще сплячу природу до нового життя. Гріє сонце, тане сніг, дзвенить крапель, біжать швидкі струмки. Все навколо радіє і співає, радіючи приходу весни. Особливо люблю я слухати хор весняної капели. Це вражаюча і незрівнянна ні з чим музика, створена природою, яка втомилася від довгої зими. Вночі холодно і морозно, зима не йде і не здається без бою. Зате вдень весна все більше вступає у свої права. Все менше стає снігу, птахи співають і дзвінко щебечуть, вітаючи весну. Дерева вже прокидаються від зимового сну. На їх гілках набрякли нирки, готові здатися перші листочки. Навіть весняний вітер не схожий на зимовий. Він, хоч ще холодний, але ласкавий і пахне весною. Для всієї природи навесні настає пора оновлення. Потрібно тільки опинитися в весняному лісі, щоб побачити, як навколо пробуджується природа. Легкість і радість тут відчувається у всьому. Перші ласкаві сонячні промені освітлюють звільнилася від снігу і льоду землю. Сонячні зайчики радісно скачуть між прокидаються від зимового сну деревами. А на проталинах вже з'являються перші весняні квіти. Це проліски. Ще місцями земля покрита талим темним снігом, а ці маленькі і ніжні сині квіточки вже пробиваються до світла і тепла, радуючи око яскравими фарбами. Вони наполегливо тягнуться до сонця навіть крізь торішній сніг. Проліски з'являються на галявинах так дружно, що здається, ніби на землі лежить шматочок блакитного весняного неба. Не хочеться зривати такі квіти, ними можна тільки милуватися. Воістину, весна - сама довгоочікувана пора. І вона неодмінно приходить слідом за дощової осені і холодної, морозної, нескінченної взимку.
Відповідь:
Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки. Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила". Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…
Пояснення: