ответ:Ой летіла стріла
Рід літератрури: епос.
Жанр: народна балада.
Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла.
Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини.
Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті".
Основна думка:
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція.
Експозиція: діалог про стрілу - причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: смерть героя та приліт трьох рябеньких зозуль.
Кульмінація: оплакування рідними втрати дорогої людини.
Розв’язка: одвічна пам'ять про сина, брата, нареченого.
Художні засоби.
Епітети: синього моря, земля сухенька, зозулі рябенькі.
Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, головоньках, серденька, ніженьках, головках, серденька, миленька.
Паралелізм:
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Гіпербола:
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Анафора (єдинопочаток): "То його...", "Де плаче...Там...", "Поки...".
Трикратність: "три зозулі", "сіли у трьох різних місцях"
Метаморфози: мати-удовиця, сестра та кохана перетворюються на "зозуль рябеньких", щоб прилетіти до дорогої людини.
Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.
Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства)
ответ: ой на горі вогонь горить
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Римування: паралельне. Віршовий розмір: ямб.
Художні засоби «Ой на горі вогонь горить» Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».
Моральні норми і щирі почуття, зображені в родино-побутових піснях українців :
Родинно-побутові пісні — це ліричні твори музичного та поетичного характеру. У цих творах відображаються моральні норми та щирі почуття українців. У родинно-побутових піснях яких відбиті почуття, ідеї, думки людини, пов'язані з її приватним життям, подіями в родині та стосунками всередині сім'ї.
Серед родинно-побутових пісень можна виокремити твори про кохання, родинне життя, колискові пісні. Проте про що б не співалось у піснях, всі вони зворушують душу, торкаються найпотаємніших куточків серця. Вони звеличують вірність у стосунках, відданість, підносять силу родини, велику роль надають матері у вихованні дитини. У таких творах відбивається колективна думка про народну мораль, етику, естетику.
Приклади: "Ой там за горою, там за крем'яною...", "Цвіте терен, цвіте терен", "Ой жоно моя, жононько".
Объяснение: