Объяснение:
Сашко Фадійчук – один з головних героїв повісті Марини Павленко. Він колишній сусід Софійки. Цей хлопець, на відміну од Вадима, живе бідно і змушений підробляти роздрібною торгівлею. Хлопчик погано вчиться, бо вже змалечку має допомагати мамі прогодувати малих сестричок, яких дуже любить. Цей герой наділений високими моральними якостями.
Сашко – безкорисливий, завжди готовий прийти на до своїй подружці Софійці, виявляючи при цьому рішучість і безстрашність. Вадим називає його «бомжиком», але Сашкові щирість і відданість схиляють симпатії читачів на його бік.
Сашко – позитивний персонаж, він любить Софійку, усіляко підтримує і допомагає в її пошуках. Сашко зневажає Вадима.
Риси характеру Сашка: працьовитий, сумлінний, відповідальний
У кінці повісті, будучи дорослим, Сашко став власником ресторану «Русалонька».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/rusalonka-iz-7v-harakteristika-sashka
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто ігала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки ігала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение: