1 Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний іб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
2 Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.
3 Деструктивність сімейного виховання.
Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.
4 Тип внутрішньосімейних відносин. Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.
5 Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.
Відповідь:
Ділимо твір умовно на три частини
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ
(Пісня про Богдана Хмельницького)
1 частина (Оспівування народного ватажка Богдана Хмельницького)
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
2 частина ( Опис битви під Жовтими Водами)
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
"Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди".
"А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи.
На вашу біду".
3 частина (Опис поразки польсько-шляхетського війська)
Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Деякії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Ген, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
Пояснення:
Головну . Людяність , яку проявляють жителі міста до своїх колишніх ворогів, тобто полонених, та та бажання добра і краси навколо себе , хай і по відношенню до чужої країни і чужих йому людей Фрідріха, привносять світло , в "кромешну" безвихідь навколо них самих. Люди які опинилися в часи лихоліття своєю добротою самостійно , попри обставини , привносять світло віри і надії на краще в своє життя. Напевне, десь навіть підсвідомо , самі відчуваючи , що це - можливо єдиний вихід в їх тяжкій ситуації. (З абзацу) Дуже важливою є розкриття головної ідеї , себто людяності , через ідею покаяння , стану душі , коли починаєш розуміти , до яких наслідків можуть призвести твої лихі обдумані чи необдумані вчинки. Стан , коли хотілося б усе змінити , та вже надто пізно . В такій ролі виступає дівчинка - школярка , головна героїня новели , від якої власне і ведеться розповідь. Фактично, вся розповідь, - це згадки її життя , викликані ключовим моментом у її житті . Момент коли вона , бачить фотографію дівчаток , повертає її минуле. Вони ніби питають "ви не знаєте , де наш тато" , і вона чудово розуміє , до кого адресоване звернення. Так , ми не в змозі зміни долю , та якби тоді , якби років 40 назад , вона проявила більше доброти , більше розуміння , можливо усе б склалося по іншому. Чи по крайній мірі нині не було б так боляче . Боляче від розуміння , яку роль ти відіграв в цьому. Зовсім навіть не незначну . Тоді не розумілось , а тепер неможливо змінити.( З абзацу ) Твір перш за все намагається нам довести , все що колись ми зробимо , щось недобре , щось лихе , обов'язково відгукнеться нам в майбутньому. І наврядчи ми будемо готові до такої відповіді... .
Объяснение: