Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини. Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті. Художні засоби: Главное - ДЕЗИНФЕКЦИЯ! 99,9% защиты! Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня. Метафора: пропекла борозну межи брів… Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки. Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб). Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини. «Діва Обида…» Римарук аналіз Збірка – «Діва Обида». Жанр – медитація. У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки. Образи: Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття… Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа. Складається вірш із шести катренів Римування – перехресне. Рима чоловіча. Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем. Художні засоби: епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч. риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?» діалектизм «бинда» (стрічка). Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву… «Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз Автор зображує священний вечір перед Різдвом. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча Художні засоби: епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані, метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо. Радісно й покірно серед ночі вибігають голоси діточі навперейми вовочому виттю… Той, хто не сміється і не плача, – до божниці спиною: неначе прикликає предків на кутю. Він не має іншої мороки, він не чує – відчуває кроки: на снігу сліди! Та всі навспак… Де небесні, де підземні душі? Чом вони вдають, що їм байдужі музика і слово, мед і мак? У які глибини й високості йдуть повз нього довгождані гості? Скільки вже недоспаних століть, знаючи, що кожне з них – зимове, у поганськім беззаконні мови до божниці спиною стоїть? Голосіння вовче і дитяче… Той, хто не сміється і не плаче, провалився в сон, як у замет. Янгол схарапуджено літає, пошепки з холодних вуст читає: музика і слово…мак і мед…
. Що ж розуміється під історичною пам'яттю? Тлумачення терміна історична пам'ять має безліч варіацій, проте в цілому історичну пам'ять можна визначити як здатність суспільних суб'єктів зберігати і передавати з покоління в покоління знань про минулі історичні події, про історичних діячів минулих епох, про національних героїв і вероотступниках, про традиції та колективний досвід освоєння соціального і природного світу, про етапи, які пройшов той чи інший етнос, нація, народ у своєму розвитку . Важливо те, що історична пам'ять є основою культурної спадкоємності поколінь і національно-громадянської ідентичності. Процес формування історичної пам'яті досить складний.Одні і ті ж явища минулого нерідко отримують в різних системах історичних уявлень діаметрально протилежну оцінку, що визначає їх неоднакове звучання в пам'яті різних соціальних класів» . У українських умовах з її багатонаціональним складом населення, коли кожен етнос має свої ціннісні установки, традиції, релігійні переконання і культуру, формування історичної пам'яті стає тим більш складним процесом. Серед інших факторів, що впливають на формування історичної пам'яті, слід зазначити: соціально-економічні умови розвитку російського суспільства; ідеологічні установки; рівень освіти у середній і вищій школі; ставлення до історії та історичної науки в цілому; діяльність засобів масової інформації та ін На процес формування історичної свідомості сучасної молоді впливають всі перераховані фактори. Однак формування історичної пам'яті на науковій основі відбувається в процесі систематичного вивчення історії. І тут в першу чергу необхідно відзначити роль школи і вплив знань, отриманих на уроках історії. Адже шкільна історична освіта є основою формування і розвитку етнічної самосвідомості та історичної пам'яті підростаючого покоління. Але тут виникає проблема достовірності та об'єктивності знань, які в свою чергу залежать від змісту шкільних підручників і від позиції педагогів. Що стосується змісту шкільних підручників, то це окрема проблема, але очевидним є той факт, що першочергове завдання творців єдиного підручника з історії полягає в тому, що матеріал, поданий у підручнику повинен формувати в учнів ціннісні орієнтації, спрямовані на виховання патріотизму, громадянськості та міжнаціональної толерантності. Одним із головних завдань шкільного курсу історії необхідно виділити — формування громадянської загальноросійської ідентичності. При цьому необхідно посилити акцент багатонаціонального та поліконфесійного складі населення країни як найважливішої особливості вітчизняної історії. Що ж стосується вчителів історії, то вони повинні пам'ятати, що процес формування історичної пам'яті на уроках історії повинен відрізнятися системністю, цілеспрямованістю і послідовністю. Систематична і цілеспрямована діяльність по формуванню історичної пам'яті повинна продовжуватися і у вищій школі, де у студентів важливо розвивати здатність зберігати і осмислювати власний досвід і досвід попередніх поколінь. Ключове місце тут належить курсу вітчизняної історії, а також різним додатковим курсів, пов'язаних з історичною проблематикою. В даний час школа і вуз не можуть повною мірою вирішити проблему формування історичної пам'яті молодого покоління. Все це посилюється падінням престижу історії. Не менш трагічний той факт, що фактично вся історична ідентичність російського суспільства тримається на пам'яті про Велику Вітчизняну війну, що є недостатнім. Їх потрібно повернути у свідомість людей, щоб вони відчували себе відповідальними спадкоємцями колишніх поколінь» . Завдання формування та збереження історичної пам'яті повинна вирішуватися за активної участі держави та інститутів, які реалізують єдину стратегію розвитку історичної свідомості молоді. В даний час російський уряд усвідомлює на скільки важлива задача формування історичної пам'яті та національно-громадянської ідентичності у сучасної молоді. Цим і пояснюється повішений інтерес до питань розвитку загальної історичної освіти. Успішність реалізації державою політики формування історичної пам'яті залежить також від готовності суспільства і педагогічної спільноти сприйняти запропоновані йому політичні ідеї. Як ми бачимо, проблема формування історичної пам'яті в сучасній молоді являє собою складний і багатогранний процес. Головними механізмами формування історичної пам'яті молоді є: школа, внз, засоби масової інформації, тобто інститути, що оточують молодих людей в процесі їх соціалізації. У світлі вище сказаного можна зазначити, що очевидна необхідність вироблення єдиної стратегії у питанні формування історичної пам'яті у сучасного покоління з боку держави, школи, вузу і соціальних інститутів.
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини. Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті. Художні засоби: Главное - ДЕЗИНФЕКЦИЯ! 99,9% защиты! Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня. Метафора: пропекла борозну межи брів… Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки. Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб). Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини. «Діва Обида…» Римарук аналіз Збірка – «Діва Обида». Жанр – медитація. У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки. Образи: Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття… Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа. Складається вірш із шести катренів Римування – перехресне. Рима чоловіча. Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем. Художні засоби: епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч. риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?» діалектизм «бинда» (стрічка). Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву… «Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз Автор зображує священний вечір перед Різдвом. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча Художні засоби: епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані, метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо. Радісно й покірно серед ночі вибігають голоси діточі навперейми вовочому виттю… Той, хто не сміється і не плача, – до божниці спиною: неначе прикликає предків на кутю. Він не має іншої мороки, він не чує – відчуває кроки: на снігу сліди! Та всі навспак… Де небесні, де підземні душі? Чом вони вдають, що їм байдужі музика і слово, мед і мак? У які глибини й високості йдуть повз нього довгождані гості? Скільки вже недоспаних століть, знаючи, що кожне з них – зимове, у поганськім беззаконні мови до божниці спиною стоїть? Голосіння вовче і дитяче… Той, хто не сміється і не плаче, провалився в сон, як у замет. Янгол схарапуджено літає, пошепки з холодних вуст читає: музика і слово…мак і мед…