Описание внешности «Сама настоящая, городская девушка, в красивых ботинках, что выглядывали из-под платья, с соломенной шляпа на коленях» Глаза «А глаза, как у испуганной лани, лучистые, чистые, большие». «Глаза горели напряжением и были большие, Прекрасные» Смех «Ах, если бы вы знали, какой смех у нее был! А смех есть зеркало души »Манеры поведения« Галантно повела она рукой вокруг себя »« Она вынула из-под свитки платочек и начала вытирать мой лоб с серьезным и озабоченным взглядом »Внешность в экстремальных ситуациях« Мисс, с повисшими на ней соломинками, с большими глазами, со строго застывшей фигурой, казалась какой-то фантастической феей ». «Волосы висмикнулось из-под платка и дикими, серпосхожимы прядями занимали лицо. Свитка неуклюже висела на плечах и тянула их вниз ». «С выдернутым волосами, с большими горящими глазами, с крепко сжатыми губами, изогнутая, она казалась каким-то странным, прекрасным зверем, сильным, напряженным, диким». «Глаза горели ей, лицо дрожало большим, безумным счастьем побиди, побиди жизни». Черты характера «Убить себя сумею». «А знаете, мне чего-то совсем не страшно ... Интересно только очень». «- ... Вы очень красивые сейчас. - Я не знаю, что нужно сказать на это »Поступки« Стражники трясут уже товарищей ... Какую барышню ищут ». Взгляды на жизнь "... А имя - пошлость». «Как меня убьют ... напишите так:« Муся убиты на границе. Умерла так, как умирают любящие жизнь ». Больше ничего »« - Наша любовь должно умереть сейчас, чтобы, как кто-то сказал, никогда не умирать ». «А она, будто глядя себе в душу, обрывисто-напряженно говорила: - Счастье - момент. Далее уже обыденность, пошлите ... Именно большое счастье будет мизерным по сравнению с этим. Значит совсем не будет ». «- Я буду носить вас в душе»
“Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!”