Материнська любов - зворотній бік медалі.
Материнська любов — безумовна, найщиріша і, мабуть, найсильніша, що тільки існує в нашому світі. Усі ми знаємо, на що матері здатні ради своїх дітей: вони забувають про себе, про своїх чоловіків, про свою роботу… Але життя тримається на Землі тільки завдяки чоловікові та жінці, тобто парі — це і є найбільшою цінністю на Землі. Адже саме вони творять любов і дають життя.
Але не всі це розуміють або хочуть розуміти. Якщо у батьків є надмірні почуття до дітей, то порушується система цінностей. Неймовірним може виглядати й те, що надмірні материнські почуття можуть бути причиною малих і великих трагедій. І якщо детально дослідити ланцюг подій, то причина стає очевидною.
Материнство — це програма, закладена в людину у вигляді інстинктів.
Ця програма необхідна для народження й виховання здорового потомства. Це насправді програма тваринного світу, але тварини на відміну від людей вчасно відпускають своїх дітей, навіть виганяють їх у самостійне життя. А в людей усе інакше. Нам це зробити важче. Чому? Звичайно, на цей процес впливає суспільство, релігія, боязнь самотності.
З самого дитинства дівчинці прищеплюють ідею, що вона буде мамою. Суспільство нав’язує їй такий сенс життя. І ніхто їй не підкаже, що вона приходить у це життя, щоб любити. Любити себе, людей, чоловіка, Землю, життя, а материнство може бути наслідком цієї любові. Саме наслідком, а не головною ціллю життя.
Чому виникає така прив’язаність до своїх дітей? Усі ми подумаємо про любов, але це не так. Матері сприймають дітей як свою власність, тому й не відпускають їх і все життя повчають, як жити. Це говорить про духовну незрілість людини.
Ще однією причиною надмірних материнських почуттів є жалість. Жінки жаліють своїх чоловіків, своїх дітей, усе роблять і вирішують за них. А жалість породжує жертовність. Жалість знищує того, кого жаліють, принижує його і не дає розвиватись. Жаліють слабких, і це далеко не про любов. Тут ідеться про підміну цінностей.
Якщо дитина хворіє, то батькам потрібно в першу чергу розкривати любов один до одного, і від цієї любові дитина швидше одужує. Нічого не береться з нічого, і проблеми дітей виростають з проблем батьків. Тому мудрими є ті батьки, які, бажаючи до своїм дітям, займаються собою, своїми стосунками.
Золоте правило виховання звучить так: вихователю, виховай спершу себе, а тоді виховуй інших. Батькам завжди треба пам’ятати цю мудрість.
Объяснение:
Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!
ответ: ( в самому низу їх порівняння )
ВАДИМ - Зухвалий, зарозумілий софійчин однокласник. Його виховує бабуся, з якою хлопець поводиться нечемно. Попри матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самотність і безпорадність. Вадим не любить вчитися, школа для нього — розвага.
Вадим зневажає Сашка, називає його «бомжиком». Він поводиться з усіма як крутій та нахаба, товаришує із правопорушниками та злочинцями. Він ще дитина, але вже має шкідливі звички – палить, краде.
СОФІЙКА - Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до , ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна.
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ТАкож софійка переживає через те, що на неї не заглядається вадим.
Софійка : Дружелюбна, справжня подруга, авантюристична, щира, відверта. Співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна.
тоді як Вадим - Зухвалий, зарозумілий. Він відчуває самотність і безпорадність. Вадим не любить вчитися, школа для нього — розвага.
Тема: Подвиг материнської любові
Мета: розкрити поняття подвигу материнської любові;
розвивати і розширювати уявлення дітей про роль матері - берегині роду людського; підкреслити важливу роль матері у житті кожної людини, до відчути цінність зв'язку між матір'ю і дитиною, відчути потребу турботи про маму з боку дитини; вчити висловлювати свої почуття і виявляти турботу про маму, виховувати любов, повагу та вдячність дитини до матері.
Обладнання: "Молитва за маму", вірш: Л. Полтава "Є у кожної дитини", вірш С.Пушика "Пісня про матір" , прислів'я та приказки про маму, біблійні легенди "Легенда про матерів","Суд Соломона", ікона у рушнику, "Дитяча Біблія".
Хід виховної години
І. Організаційний момент, привітання.
ІІ. Оголошення теми й мети виховної години.
1.Вступне слово вчителя.
Мати. Тільки вона нічого не є для своєї дитини. Це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб дітям жилося краще. Віддасть всю свою мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров'я.
Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею.
Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми. Мати - захист і притулок для дитини, вона її опора і совість.
2. Бесіда з учнями.
1.Що радує вашу маму?
2. Коли матуся буде щасливою?
Діти, а чи знаєте ви, як у різних народів звучить слово "мама" (У росіян - мама, матушка, у киргизів - ана, у грузинів - дада, у осетинів – нана, у англійців – мазе, у німців- мутер ).
- А у нас, українців? (ненька).
Але на всіх мовах світу слово "мама" звучить однаково ніжно, лагідно і велично.
Учень розповідає вірш:
Ще в колисці немовля
Слово "мама" промовля
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінко, матуся,
Мамо, мамочко, мамуся -
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя.
3. Ігрова ситуація. "У натовпі загубилася дитина".
Яка ж твоя мама, дитино? (висловлювання дітей, як впізнати маму).
(Із багатьох відповідей виділяємо головну: "Хіба ви не знаєте? Моя мама та, що найкраща в світі!").
4. Робота в групах.
Групи отримують надруковані на аркушах паперу вислови про маму та коментують їх.
І група.
1.«Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце - у ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим...».
2.«Матір ні купити, ні заслужити».
ІІ група.
1.«Хто маму має, той горя не знає».
2.«Невдячний син гірше від чужого: це злочинець, бо син не має права бути байдужим» (Г. Мопассан).
ІІІ група.
1.«Якщо ти з дитинства не навчився дивитися в очі матері й бачити в них тривогу або спокій, мир та збентеження, — ти на все життя залишишся моральним неуком. Моральне невігластво, як і дикість у коханні, завдає людям багато лиха і суспільству — шкоди» (В. Сухомлинський).
2.«На світі все знайдеш, крім рідної матері».
Учитель.
- Чому слово "мама" прекрасне й ніжне?
- Чому саме у мами добрі і ласкаві руки?
- Як зрозуміти слова "найчутливіше й найвірніше серце"?
-У кого найніжніші і найласкавіші руки?
- Найчутливіше серце? Найясніші очі? Найрідніший голос?
- Найщиріша душа? Скажіть мені це слово (мама).
- А чия любов найсильніша у світі? (материна).
(Відповіді учнів)
Учитель.
Діти, а яке слово найчастіше повторює людина в хвилини страждань і горя? (мама, матінко, Божа Мати, Богородице).
5.Читання і обговорення вірша Леоніда Полтави "Є у кожної дитини".
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна"