Джура – це зброєносець, учень у козацької старшини в Україні в 16—18 століттях
Зазвичай джурами були молоді хлопці, діти козаків. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Джура мав зброю чистить, коня доглядати, а його за це вчили козацької справи.
Січ для хлопця-джури – справжня школа козацтва. На Січі була створена справжня козацтка школа, яка готувала не тільки вояків, але й освічених людей, що могли працювати писарями або займати інші керівні посади. Навіть співи і гру на музичних інструментах викладали у козацькій січовій школі.
Але головним було, все ж таки, навчання козацькому мистецтву. Вправно володіти зброєю, бути фізично витривалим, вміти доглялати за знаряддям, надати першу медичну до .
Крім навчання, джури виконували багато роботи, допомагали січовим козакам. Вони куховарили, доглядали за хворими та пораненими, служили у церкві.
Первісно джура перське слово, що означає товариш, в українську потрапило як запозичення з тюркської.
Творчість кожного народу надзвичайно різноманітна. Особливо цінними є пісні. Саме вони найкраще відображають всі сфери життя кожної нації, передають уявлення народу про головні життеві цінності: працю, сім’ю, доброту, любов, чесність, батьківщину. Люди створюють пісні, у яких відбивається їхній світогляд. Саме тому вони передають ці твори із покоління в покоління. У кожного народу саме пісня дуже тісно пов’язана з обрядовістю. Так в Україні на Новорічні та Різдвяні свята співають щедрівки та колядки, навесні – веснянки, а під час жнив– жниварські пісні. Дуже важливо не забувати традиції, які, як я вважаю, не дарма передавалися із покоління в покоління і зберігалися в пам’яті. Адже важлива та мудрість, яку не забували не один вік.
Творчість кожного народу надзвичайно різноманітна. Особливо цінними є пісні. Саме вони найкраще відображають всі сфери життя кожної нації, передають уявлення народу про головні життеві цінності: працю, сім’ю, доброту, любов, чесність, батьківщину. Люди створюють пісні, у яких відбивається їхній світогляд. Саме тому вони передають ці твори із покоління в покоління. У кожного народу саме пісня дуже тісно пов’язана з обрядовістю. Так в Україні на Новорічні та Різдвяні свята співають щедрівки та колядки, навесні – веснянки, а під час жнив– жниварські пісні. Дуже важливо не забувати традиції, які, як я вважаю, не дарма передавалися із покоління в покоління і зберігалися в пам’яті. Адже важлива та мудрість, яку не забували не один вік.
Джура – це зброєносець, учень у козацької старшини в Україні в 16—18 століттях
Зазвичай джурами були молоді хлопці, діти козаків. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Джура мав зброю чистить, коня доглядати, а його за це вчили козацької справи.
Січ для хлопця-джури – справжня школа козацтва. На Січі була створена справжня козацтка школа, яка готувала не тільки вояків, але й освічених людей, що могли працювати писарями або займати інші керівні посади. Навіть співи і гру на музичних інструментах викладали у козацькій січовій школі.
Але головним було, все ж таки, навчання козацькому мистецтву. Вправно володіти зброєю, бути фізично витривалим, вміти доглялати за знаряддям, надати першу медичну до .
Крім навчання, джури виконували багато роботи, допомагали січовим козакам. Вони куховарили, доглядали за хворими та пораненими, служили у церкві.
Первісно джура перське слово, що означає товариш, в українську потрапило як запозичення з тюркської.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/hto-takiy-dzhura
Объяснение: