«Кайдашева сiм’я» образ Омелька Кайдаша
Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним.
Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а Карпо навіть підіймає на старого руку.
Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
«Кайдашева сiм’я» образ Марусі Кайдашихи
Маруся Кайдашиха — дружина Омелька, мала двох синів.
Маруся – «робоча та проворна, та трохи куслива, як мухи в вку». «Має серце з перцем». Вона сварлива, бездушна жінка. Маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру — це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім’ї, і, навіть, бійок.
Омелько і Маруся Кайдаші – працьовиті, своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батькам — і в цьому одна з проблем батьків і дітей у цій родині.
«Кайдашева сiм’я» образ Карпа
Карпо – старший син О.Кайдаша та М.Кайдашихи. Карпо був грубий, неласкавий, сердитий, мовчазний.
Карпо – енергійний, суворий, впертий. Про горб «… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів».
«Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались.» На селі його обрали десятським.
«Кайдашева сiм’я» образ Лавріна
Лаврін – молодший син у сім’ї Кайдашів.
Лаврін — лагідний, м’який, жартівливий, дотепний, веселий. У нього приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Але, нажаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом.
«Кайдашева сiм’я» образ Мотрі
Образ Мотрі — один з найдовершеніших образів повісті. Мотря — дружина Карпа. Дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. Зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лютість її не мала меж. Виколола свекрусі око та не переймалась, а раділа цьому.
«Кайдашева сiм’я» образ Мелашки
Мелашка – щира і тиха.
Мелашка – щира, тиха, спокійна, лагідна, чутлива, з бідної сім’ї. Вона тяжко переживала безладдя в родині. Та поступово і Мелашка втягується в сварки й бійки.
Загалом, Кайдаші і їх дружини — індивідуалісти, які живуть своїми егоїстичними інтересами. Вони втратили почуття гідності та поваги.
Ц розповідь про головну героїню. Її звали ... (вибачте забула іменна). Суть в тому, що вона подорожувала в часі, через свою шафу. Говорячи слово коралі вона потрапляла в минуле. Щоб з минулого назад , слово коралі вимовлялось навпаки ,,іларок". Головна героїня була закоханна в свого однокласника, і старала будь як йому допомагати. Доречі в неї був закоханий її найкращий друг; але вона його не замічала. Вона хотіла розгадати таємницю його роду. В кінці вона потрапила в майбутнє і побачила свого однокласника з іншою. А свого найкращого друга в ролі її коханого.
Антуан де Сент-Экзюпери родился во французском городе Лион на улице Пейра, 8, у страхового инспектора виконта[источник не указан 115 дней] Мартина-Луи Жана Экзюпери (1863—1904) и его супруги Мари Буаэ де Фонколомб. Семья происходила из старинного рода перигорских дворян. Антуан (его домашним прозвищем было «Тонио») был третьим из пятерых детей, у него были две старшие сестры — Мари-Мадлен «Бише» (род. в 1897) и Симона «Моно» (род. в 1898), — младший брат Франсуа (род. в 1902) и младшая сестра Габриэла «Диди» (род. в 1904). Раннее детство Экзюпери в квартире на улице Пейра в Лионе, но в 1904 году, когда Антуану было 4 года, отец умер от внутримозгового кровоизлияния, после чего шесть месяцев в году Антуан стал проводить в принадлежавшем двоюродной бабушке — Мари, виконтессе Трико, замке коммуны Сен-Морис-де-Реман в департаменте Эн, а остальное время — на квартире виконтессы Трико на площади Белькур в Лионе или в замке коммуны Ла-Моль в департаменте Вар у родителей Мари. Так продолжалось до лета 1909 года, когда семья Сент-Экзюпери вместе с Антуаном переехала в Ле-Ман, в дом № 21 по улице Кло-Марго.
Экзюпери начал ходить в Школу братьев-христиан Святого Варфоломея в Лионе в 1908 году, а после переезда семьи в Ле-Ман вместе с братом Франсуа учился в иезуитском колледже Сент-Круа[fr] — до 1914 года.
В 1912 году на авиационном поле в Амберьё-ан-Бюже Сент-Экзюпери впервые поднялся в воздух на самолёте. Самолётом управлял знаменитый лётчик Габриэль Вроблевски.
В 1914—1915 годах братья учились в иезуитском колледже Нотр-Дам-де-Монгре в Вильфранш-сюр-Сон, после чего продолжили учёбу во Фрибуре (Швейцария) в колледже маристов Вилла-Сент-Жан — до 1917 года, когда Антуан успешно сдал экзамен бакалавриата. 10 июля 1917 года от ревмокардита умер Франсуа, его смерть потрясла Антуана. В октябре 1917 года Антуан, готовясь к поступлению в Эколь Наваль подготовительный курс в «Эколь Боссю», лицее Сен-Луи, затем, в 1918 году, в лицее Лаканаль[, но в июне 1919 года провалился на устном вступительном экзамене в «Эколь Наваль». В октябре 1919 года он записался вольнослушателем в Национальную высшую школу изящных искусств на отделение архитектуры.
Поворотным в судьбе Антуана стал 1921 год, когда он был призван в армию. Прервав действие отсрочки, полученной им при поступлении в вуз, Антуан записался во 2-й полк истребительной авиации в Страсбурге. Сначала его определили в рабочую команду при ремонтных мастерских, но вскоре ему удалось сдать экзамен на гражданского лётчика. Экзюпери перевели в Марокко, где он получил права уже военного лётчика, а затем направили для усовершенствования в Истр. В 1922 году Антуан окончил курсы для офицеров запаса в Аворе и получил звание младшего лейтенанта. В октябре он был назначен в 34-й авиационный полк в Ле-Бурже под Парижем. В январе 1923 года с ним произошла первая авиакатастрофа, Экзюпери получил черепно-мозговую травму. В марте его комиссовали. Экзюпери переселился в Париж, где занялся литературой.
Лишь в 1926 году Экзюпери нашёл своё призвание — стал пилотом компании «Аэропосталь», доставлявшей почту на северное побережье Африки. Весной он начал работать по перевозке почты на линии Тулуза — Касабланка, затем Касабланка — Дакар. 19 октября 1926 года его назначили начальником промежуточной станции Кап-Джуби (город Вилья-Бенс), на самом краю Сахары. Здесь он написал своё первое произведение — роман «Южный почтовый».
Памятник Антуану де Сент-Экзюпери в Тарфае
В марте 1929 года Сент-Экзюпери вернулся во Францию, где поступил на высшие авиационные курсы морского флота в Бресте. Вскоре издательство Галлимара выпустило в свет роман «Южный почтовый», а Экзюпери отправился в Южную Америку в качестве технического директора «Аэропоста — Аргентина», филиала компании «Аэропосталь». В 1930 году Сент-Экзюпери был произведён в кавалеры ордена Почётного Легиона за вклад в развитие гражданской авиации. В июне он лично участвовал в поисках своего друга, лётчика Анри Гийоме, потерпевшего аварию при перелёте через Анды. В том же году Сент-Экзюпери написал роман «Ночной полёт» и познакомился со своей будущей женой — Консуэло из Сальвадора.
В апреле 1935 года, в качестве корреспондента газеты «Пари-Суар», Сент-Экзюпери посетил СССР и описал этот визит в пяти очерках. Очерк «Преступление и наказание перед лицом советского правосудия» стал одним из первых произведений писателей Запада, в котором делалась попытка осмыслить сталинизм.
Объяснение:
я надеюсь что хоть как-то