logo-
Душа болит... Болит душа и сердце разрывается от боли и отчаяния, которые охватывают, когда видишь происходящее вокруг нас. И «замыливающие» глаз и ум заявления сомнительных, косноязычных фигур о якобы полной стабильности и спокойствии вызывают еще большую тревогу. Если бы мне лет 6-7 назад, в пору светлой безоблачной студенческой жизни, кто-нибудь сказал, что наш благословенный Крым превратится в «адскую кузню» и окажется оккупированным войсками другого государства, я бы подумала, что это неудачная злая шутка. Но, увы, – это наша сегодняшняя трагическая реальность.
Відповідь:
Пояснення:
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
