Объяснение:
Основным жизненным призванием Захара Беркута была работа на пользу народа. Даже в преклонном возрасте Захар активно участвует в жизни общины своим опытом, врачебными знаниями. Если говорить по-современному, то он был и оратором, и психологом, и врачом, и инженером-строителем, и дипломатом и стратегом. И все это не только благодаря врожденному дарованию, а и настойчивости и неутомимости в познании (как у самого И. Франко) . Борьбе за сохранение единства людей Беркут посвящает всю свою жизнь. Перед смертью он видит победу того дела, которому отдал все свои порывы, все силы - стойкость общины, ее сплоченность побеждают значительно более сильного врага. Уважаемый, с печатью старости, но бодрый духом, ясным умом - таким выступает Беркут в трудные часы нападения ордынцев. Вспомните эпизод, в котором рассказывается о его безоговорочной готовности пожертвовать сыном во имя добра для всех. Он говорит о мудрости и патриотизме Беркута. Захар понимает, что, пощадив во имя Максима хотя бы нескольких врагов, он сделает зло для своего народа. Вы представили себе образ Захара Беркута? Чудесно. Так вот, вы можете, например, написать такое произведение: Захар Беркут - патриот своей земли, но замечательной давностью веет от повести Ивана Франко «Захар Беркут» .
Приписи етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування людей. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато.
У кожного народу свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються на особистісній манері поведінки. Попри це законодавці норм етикету англійці запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю.
Людина викликає повагу, коли вона вміє поводитися в товаристві. До етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, у театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, дарувати, і правила мовленнєвої поведінки тощо.
Звичайно, важко перелічити всі існуючі форми етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Тим паче, останнім часом наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер. Людство отримало змогу вільно подорожувати світом і знайомитися з культурою інших країн. А хіба легко у цьому туристичному потоці дотримуватися правил етикету іншої держави? Чи хтось із японців здивується емоційній розмові двох італійців? І чи можливо зараз здивувати англійця відмовою від обіднього чаю? А як щодо мовного етикету? Сьогодні соціальні мережі та месенджери замінили традиційне листування, а тому етика написання листів дотримується лише у діловому спілкуванні. Багато правил поведінки взагалі можуть скоро канути в лету, а тому, чи погодитеся ви із твердженням, що й досі оволодіння «кодексом ввічливості» має неабияке значення? Варто все ж пам’ятати: скориставшись ним, ми зможемо правильно поводитися у товаристві, зажити слави ґречної людини, зрештою, ми нічого не втрачаємо, а виховуємо у собі особистість.