Олеся Запорожець. Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами". "Як гарно ти пахнеш люистком!" "Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди". Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..." Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен. -а в чому ж? -У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки" "О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"
У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. (тоді був такий закон, що кріпакам учитися в Академії не можна було, ото ж то вони й почали заходжуватися, щоб викупити Шевченка з неволі. Карло Брюлов намалював портрет Жуковського, той портрет пустили на лотарею, — й за гроші з лотареї, за 2500 карбованців, пан Енґельгардт згодився пустити Шевченка на волю. Сталося це 22. квітня 1838. р., коли Шевченкові було 24 роки. На пам’ятку про той великий для нього день Шевченко присвятив дві поеми своїм добродіям-приятелям: Жуковському — «Катерину», Григоровичеві — «Гайдамаки»
1)письменницького товариства,
2) Тепер Борис Комар на творчій роботі
3) Олександр Довженко
4) звичайно,
5) дитячі бажання чи слабкість,
6) високих моральних принципів
7) інтелектуальні запити молоді,
Объяснение: