М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Доведіть, що головним героєм твору «Маруся Чурай» є Україна.

👇
Ответ:
MisterGamerTT
MisterGamerTT
05.02.2021

вот, хз то или нет


Доведіть, що головним героєм твору «Маруся Чурай» є Україна.
4,8(35 оценок)
Ответ:
orton1999
orton1999
05.02.2021

Объяснение:

Образ України в романі — головний. Лейтмотивом через увесь твір проходить почуття глибокої любові авторки до свого народу, свого краю. За рідну землю вболіває полковник Іван Іскра, піснярка Маруся Чурай, увесь український народ. Лунає над полями та степами пісня Чураївни, надихає воїнів на самовіддану боротьбу за волю.

Знайомство читача з українською пісняркою відбувається в полтавському суді. Судять Марусю Чурай за те, що вона отруїла свого зрадливого коханого Гриця. Ліна Костенко кількома штрихами окреслює образ головної героїні. Протягом усього суду Маруся нічого не говорить у свій захист: «Стоїть. Мовчить. І дивиться. І все». Ця побіжна заувага розкриває глибокий психологізм стану головної героїні.

Суть драми Марусі Чурай насамперед у тім, що покохала вона нерівню, того, хто так і не зміг дорівнятися до високості її душі «Нерівня душ — це гірше, ніж майна». Був би сильний духом — здолав би всі перешкоди й ненаситну матір угомонив, та в тім-то й біда, що любов Марусі «чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Отже, причина трагедії Марусі якоюсь мірою в ній самій, бо вона з тих натур, що вже як полюблять, то мов заприсягнуться.

 

Кохання її «почалося з пісні, могло урватись тільки, як струна». І от коли ця струна в дівочій душі урвалася смертю Гриця, життя для неї втратило сенс, стало найтяжчою карою.

 

Страта була би порятунком для Марусі. Вона того порятунку шукала для себе ще тоді, коли готувала зілля. Проте не знайшла його й цього разу: Іван Іскра встиг на страту з гетьманським універсалом «відпустити дівчину негайно».

Маруся, шукаючи собі смерті, не знала, що вона — вічна. Бо вічні її пісні, як незнищенна душа народу. Тож попри все — драматизм, трагічне звучання — образ Марусі Чурай життєствердний, життєдайний.

Драма Марусі Чурай у тім, що віддала душевний скарб недостойному, і вона це розуміє, звідси — відчай, розпач, журба, порожнеча, а вже із цього пекельного сплаву народжувалися пісні. Стався конфлікт між духовними протилежностями — мораллю таких, як сама Маруся, її мати, батько-герой, козак Іван Іскра, і мораллю вишняків, горбанів, бобренків, під чий вплив потрапив Григорій. Моральне падіння стало початком Марусиної біди.

4,7(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
arishasmirnova2
arishasmirnova2
05.02.2021
Чи спростилися би стосунки

Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературі. І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини.

Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє", дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв'язки, плямують власну гiднiсть та гідність близьких їм людей. Але є, на мiй погляд, тут ще один аспект - вiковий: старiсть не хоче поступатися своїми позицiями молодостi. Чесно кажучи, глибоко в душi менi дуже жаль старих Кайдашiв, що весь свiй вiк працювали, примножували добробут, ростили синiв. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батькiвське "моє" вони вiдповiдають гострим опором. Та їх теж можна зрозумiти, бо в першi десятирiччя пiсля скасування крiпацтва свiдомiсть селян зазнала суттєвих змiн, що внесли в життя темного, забитого вiками панщини народу новi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту ("моє" - "твоє" та "старiсть - молодiсть"), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом.

Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi "батьки та дiти". Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків - діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Нехай Кайдаші були неосвічені затуркані панщиною, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними?

Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки для того, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках», які, на жаль, ще живуть серед нас. Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все. Але що цікаво - сміятись над Кайдашами - сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!
4,7(97 оценок)
Ответ:
1234дмит232323
1234дмит232323
05.02.2021

 Ось нарешті настало літо. Саме тоді хочеться покупатися в морі, помалювати щось на піску... Так було з однією дівчинкою Мариною. Одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. Але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. І дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. Намалювавши його Марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. Наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. Як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. Тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. Тут мене  почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. Я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. Коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. І тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. Але ракушка стала мені в пригоді. Я умостився у її дно і чекав, що буде далі. А мене все уносило далі і далі... Я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. Одного дня коли я все плив, настала велика буря. Я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. Але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я Ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. І тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. Тут же я познайомився зі 

4,6(76 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ