Відповідь:
Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються. Спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? Увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік. Коли Митько та Сергій приїхали до Юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця Васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «Від нічого робити» Васько вирішив пожартувати та налякати друзів. Якось побачивши Сергія та Митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. Хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. І саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. З цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано привели їх до захоплення зоологією. Увесь час Митько та Сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. Товариші завжди допомагають один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. Юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера. Звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого Митькозавра, що його просто вигадав Васько. Але ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Відповідь:
Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються. Спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? Увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік. Коли Митько та Сергій приїхали до Юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця Васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «Від нічого робити» Васько вирішив пожартувати та налякати друзів. Якось побачивши Сергія та Митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. Хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. І саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. З цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано привели їх до захоплення зоологією. Увесь час Митько та Сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. Товариші завжди допомагають один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. Юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера. Звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого Митькозавра, що його просто вигадав Васько. Але ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Объяснение:
В кожного з нас у житті є власні пріоритети та цінності. Кожна доросла особа здатна відповідати за свої вчинки й справи. У людини є різні поняття (цінності) у житті: у когось це гроші, матеріальні речі, в інших – сім’я, добробут у особистому житті, ще в когось – популярність серед однолітків.
На мою думку, цінність життя – це саме життя. Це час,який ми проводимо з близькими або знайомими людьми. Це найприємніші моменти у повсякденному житті. Я вважаю,що не гроші принесуть людині щастя , а її особисті мрії,погляди на життя , моральні цінності ,все те, що робить її радісною,щасливою.
Дуже багато людей,які не правильно розставляють пріоритети та цінності у житті. Внаслідок цього втрачають сім’ю ,друзів або залишаються ті люди,які використовують у своїх інтересах .
Про себе я можу сказати,що найбільше ціную в житті свою сестру ,бо вона мені,як подруга. Хоча ми і сваримось , щось не поділяємо , іноді можемо відгукнутися поганим словом,але я її люблю і ціную. Теж саме можу сказати про свого молодшого братика, якого я очікувала дуже довго,також і мама ,батько ,які дали мені все потрібне, навчили мене ,як правильно жити. Інколи я не ціную свій час,витрачаю на безглузді речі,такі як інтернет , соціальні мережі,не помічаючи навколишнього прекрасного середовища. Я думаю,треба цінувати час,бо він проходить так швидко, дні змінюються днями , а ми живемо , як жили. Треба так жити і проводити свій час , щоб потім не шкодувати . Не витрачати свій дорогоцінний час на критику інших людей,знаходження у них тільки поганого та неправильного .
Наші цінності зміняться докорінно,коли ми почнемо жити сьогоднішнім днем,коли залишимо віртуальний світ соціальних мереж і повернемося до життя. Почнемо бачити тільки гарне ,прекрасне в людях ,не будемо зупинятися на недоліках , бо вони є у кожної людини. Треба любити та поважати один одного,бо тільки , коли серце зупиниться ,ми не зможемо відчувати ,любити ,бачити, говорити ,співчувати. Тому треба цінувати свій час та з кожної хвилини навчатися чогось нового ,робити приємні речі,говорити теплі слова один одному , підтримувати .
Мій висновок буде таким : цінуйте життя та свій час,бо не можна потім повернути його назад. Помічайте красу навколо , цінуйте свою сім’ю та друзів ! Правильно розставляйте пріоритети у житті.