Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна принесла як українцям, так й іншим поневоленим Німеччиною народам хвороби, знущання, голод, смерть. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.
Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою. Але ця автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті "Климко" йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку та себе з другом. В основі твору — враження письменника від того пам'ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.
Я дізнався про тебе нещодавно на уроці української літератури.
Не засмучуйся словом «дивак», вважай його компліментом за свою індивідуальність.
Дуже добре, що ти любиш гати за природою, допомагаєш тваринам і рослинам. Коли прочитав про тебе і сосну, теж почав приглядатися до дерев. І що найцікавіше, вони тепер видаються мені по-різному: темними химерами в зимовий вечір, нареченими навесні, з кошлатими зеленими шапками влітку.
На жаль, урок природознавства колись мене мало приваблював. Ти навчив мене бути уважним та Тому й урок географії тепер дуже зацікавив мене. Який предмет найулюбленіший для тебе?
Дізнався, що твоє захоплення – це малювати картини на снігу. Я живу у великому місті, на його тротуарах сніг довго не залежується.
Але я відвідую спортивну секцію. Коли хтось буде ображати тебе, кажи усім, що маєш сильного захисника.
А ще я знаю, що ти добре вчишся. З тебе можна брати приклад. Хотів би стати твоїм другом. Зустрітися, поспілкуватися. Впевнений, що нам буде про що розказати один одному.
Бажаю залишатися тобі надалі самим собою, добрим та милосердним. Якби б більше було таких людей, як ти, світ був би набагато добрішим…