Можна так описати власну думку про рішення унязя Ігоря виступити проти половів:
Похід Новгород-Сіверського князя на половців був невдалий. Половці наробили чимало лиха на землях руських, тому Ігор приймає рішення про похід. Природа давала знаки Ігорю, віщуючи біду. Проте ніщо не могло його зупинити. Дати однозначну оцінку рішенню Ігоря не можна. З одного боку, князь виявив свої якості патріота. Він гідно боронив свою землю від половецьких племен, що грабували та брали у полон людей. З іншого боку, князь недостатньо оцінив власні сили, не зважав на поради та попередження. Тут він виявляє себе честолюбним та нерозсудливим. Він не вважає за потрібне радитись з ким-небудь, навіть із князем київським. Такий вчинок був досить легковажним та коштував досить дорого. Рішення про похід вразило мене своїм патріотизмом та вірністю рідній землі. Проте я засуджую Ігоря за його легковажність. Адже лише згуртувавши зусилля, можна перемогти ворога.
Я вважаю що він поступив необдумано, адже хотів повторити за своїм батьком, добре все не запланувавши, так як він не брав участь у поході свого батька, то вирішив піти сам щоб прославитися. Якби він зібрав ще більше військо, тоді б був шанс виграти війну з ворогами, але він зібрав свою дружину (військо) і рушив одразу. Ігор хотів прославити себе, спочатку він вигравав, як би він відступив - втрата не була б такою великою, багато мужніх воїнів загинуло через одне необдумане рішення. Почався шторм, небо почорніло і птахи кричали криком гучним, ніби попереджуючи про небезпеку, але Ігор не спинився, він був хоробрим, мужнім, сильним... Але через свою помилку, через свою необачність втратив брата та більшості воїнів за яких відповідав. Хоч він і повернувся живим до Ярославни, але на його совісті лежить багато смертей його мужнього війська.
