Самотність - подорожі Нюхмумрика, нерозуміння - бешкетування Малишки Мю, взаємодо - життя родини Мумі-тролів і всіх, хто приходив до них, делікатність - ставлення Мумі-мами до Ондатра, коли той сів на торта.
Понад двісті літ минуло від народження І.П.Котляревського, а його творчість і нині захоплює серця читачів. Незабутні «Енеїда», «Наталка—Полтавка», «Москаль—чарівник» і досі відзиваються у серцях читачів і глядачів, захоплюючи неповторним колоритом і цікавим сюжетом. Твори письменника не раз екранізувалися, а за «Енеїдою» навіть був нещодавно поставлений чудовий мультфільм. У чому ж причина невмирущої привабливості творів письменника, зокрема його поеми «Енеїда»? Тема і фабула поеми І. Котляревського були запозичені у античного поета Вергілія — мандри Енея після зруйнування Трої до далекої Латинської землі. Однак, зберігши класичний «маршрут», І. Котляревський вкладає в поему свої власні думки, переінакшує ідею, зміщує акценти.
У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності. Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог. Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Опівдні на башті стріляли з гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і отаман читав їм "Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали готуватися до новго походу. За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися: привґязання до гармати за зневагу до начальства, за грошовий борг; шмагання нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця живим в землю.
Самотність - подорожі Нюхмумрика, нерозуміння - бешкетування Малишки Мю, взаємодо - життя родини Мумі-тролів і всіх, хто приходив до них, делікатність - ставлення Мумі-мами до Ондатра, коли той сів на торта.