1)ранняя смерть матери царевны 2)злая мачеха 3)высока стройна бела 4)больше всего она любила себя и ценила свою красоту 5)злой замысел царицы 6) приказание чернавке отвести царевну в лес «на съедение волкам» . 7)странствие королевича елисея в поисках царевны. 8)жизнь царевны у семи богатырей. 9)входят семь богатырей, 10)день за днем идет, мелькая, 11)появление царицы. 12)переодевшись монахиней, царица появляется у семи богатырей и дает царевне отравленное яблоко. 13)смерть царевны и прощание с ней семи богатырей. 14)семь богатырей не стили хоронить царевну 15)королевич отправляется на поиски пропавшей невесты, долго странствовал по свету, спрашивал о царевне у людей, у солнца, у месяца. только ветер указал ему на гору с глубокой пещерой, где находился гроб с царевной. 16).королевич находит невесту. 17)увидев мертвую царевну, королевич в отчаянии ударяется о хрустальный гроб, гроб 18)смерть злобной мачехи. узнав, что царевна жива, мачеха умирает от тоски и злости. 19).свадьба царевны и королевича елисея прости что не на руском
Я, праця, суспільство... Праця людини приносить суспільству матеріальне і духовне багатство, а людині дає поетичне натхнення, сповнює серце відчуттям радості буття. Праця не з примусу, а за покликом серця приносить моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим.
Я хочу, щоб життя було цілеспрямованим, осмисленим, а я була щасливою. Своє щастя я бачу в тій професії, яку я обираю — юрист, правознавець, правник. Може, не до кінця на сьогодні розумію свою професію. Але чітко знаю, що буду працювати і з законом, і з людиною. Законом захищати людину і очищати землю від погані. Цього захисту вимагає і хлібороб, і шахтар, і металург, і машинобудівник, і професор, і вчений. І завжди пам'ятатиму слова В. Симоненка:
Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Людина — не "гвинтик" величезного маховика, людства. Це неповторна особистість. Дивись, юристе, не помились! Щоб захистити людину, доведеться вести боротьбу зі злочинцями, з бюрократами, апаратниками-демагогами, офіційними патріотами, що кожної миті "дбають про народ", а насправді обдирають його. Від імені своєї професії і всіх її працівників хочеться сказати:
І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони Я.
Отже, моя професія правознавця законами повинна поважати мільйони Я, а значить стояти на боці прав Людини. Це і є Щастя.
