Лис Микита злодій є.
Він сумління, честь і віру
За дриглі, горівки міру
Без вагання продає.
Таж то нехрист, таж то Юда!
Патріот - у нього злуда!
Хто ж добра б від нього ждав?
Знаю я його натуру!
Він царя б жидам на шкуру
За свинини фунт продав.
"Підла креатуро!
Ти ще тут хвостом вертиш!
Смієш прав допоминаться!
Нам ще хочеш підлизаться!
Ні, вже нас не підлестиші
"Підла креатуро!
Ти ще тут хвостом вертиш!
Смієш прав допоминаться!
Нам ще хочеш підлизаться!
Ні, вже нас не підлестиші
Жанр: інтимна лірика.
Тема твору: зображення суму від завершення романтичних стосунків.
Ідея: передати особливе почуття туги й прийняття розлуки з коханою людиною.
Художні засоби:
Епітети: голос печальний, різний сніг, ламкий очерет.
Метафори: проступа тепло / через ріки, міста; Все, що трималось вій, / голос печальний, плач, / я скидаю на твій / автовідповідач; Поїзд твоїх химер / не зупиняє біг, / нам з тобою тепер; Нарізно кров поспіша.
Персоніфікація: тихо росте душа.
Літота: Все, що у нас було — / тільки ця висота.
Порівняння: тихо росте душа, / мов ламкий очерет;