Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Объяснение:
Відповідь:
Якщо потрібен портрет Мирослави, то як варіант
Мирослава висока, струнка дівчина, «мов стрімка тополя серед коренастих дубів», сильна, спритна, з упевненими рухами, не мала рівних собі у «природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам». Однак, не зважаючи на чоловіче виховання, мила, з «скромним, стидливим лицем», з «розвиненим жіночим тілом». Навіть, переодягнена монгольським воїном, вона виглядала чарівно і жіночно: «… в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом».
Пояснення: