Відповідь:
Пояснення:
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
сіроманець - вовк-хижак, що жив поряд із селищем маленького хлопця сашка. герой сіроманець дуже мені подобається. цей вовк має почуття, одного разу він навіть плаче: "великі срібні сльози котилися по його морді". сіроманець вражає мене своєю залізною волею, відданістю, силою та щирістю. у творі м. вінграновського він має найкращі позитивні риси. через свої невдачі він навіть викликав у мене почуття жалю. читаючи твір, я щиро співчував сіроманцю, жалів його та бажав йому щастя. я радий, що він зустрів такого гарного друга, як сашко, який підтримував його у скрутні часи. я щиро вірю, що у сіроманця все закінчилося добре.