Відповідь:
1 -Г - Шевченко мріє про краще майбутнє для України в "Заповіті"
2-А - Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва у 1838 році
3-В - харцизів (тобто, розбишаків ) і повісті "За сестрою" називали ще потурнаками. Цитата "Його знали, як потурнака, харциза..."
4-В Загоном татар керував Мустафа (Ібрагім - це батько Мустафи, а також так звали самого жорсткого збусурманеного слугу купця Мустафи, героя по імені Гасан у повісті не було, Карий - це ім"я харциза Карима)
5-В Сулейман-ефенді - це старий багатий татарський купець, який купив Павлуся у Карима в подарунок своєму синові.
6-Г Павлусь не хотів повертатися в вку, тому що прагнув визволити сестру.
Завдання ІІ
1-Д порівняння "Мені так любо, любо стало, неначе в Бога.."
2-Б персоніфікація "По діброві вітер виє, гуляє по полю.."
3-В метаморфоза ".. І на диво серед поля тополею стала"
4-Г епітет "Поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій"
Завдання ІІІ
Жанр твору "За сестрою" - героїко-романтична повість
Актуальність творчості Т.Г. Шевченка полягає в його гарячій любові до Батьківщини, ненависті до ворогів і гнобителів українського народу. Слова Великого Кобзаря є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу як у своїй державі, так і по закордонних заробітках.
Завдання ІV
1. До головних ознак народної балади відноситься: 1) жанр фольклору, віршований, ліро-епічний твір; 2) невелика кількість персонажів; 3) зосередження уваги на моральних проблемах; 4) напружений сюжет; 5) легендність та фантастичність; 6) драматична, часто несподівана розв'язка; 7) використання діалогів і повторів; 8) невеликий обсяг.
Майже усі ці ознаки ми зустрічаємо у творі Т.Г.Шевченка "Тополя". Це віршований твір; кількість персонажів невелика- дівчина, мати, ворожка; фантастичність (ворожбитство, дівчина перетворюється на тополю); досить велика кількість діалогів, особливо між дівчиною і ворожкою; напружений сюжет та несподівана розв"язка (дівчина, розлучена з коханим, без материної підтримки звертається до ворожіння, а також те, що дівчина стає тополею).
Віршований розмір:
Не ще-бЕ-че со-ло-вЕй-ко
в лУ-зі над во-дО-ю
не спі-вА-є чор-но-брИ-ва
стО- я під вер-бО-ю
(У баладі «Тополя» немає правильного чергування наголошених і ненаголошених складів; поет змінив коломийковий віршовий розмір, розбивши 14-складовий рядок на два — по 8 та 6 складів.)
2. Якими рисами характеру були наділені козаки з твору "За сестрою".
Козакам у цьому творі притаманні такі риси як: доброта, милосердя, щедрість, сміливість, здатність до самопожертви, вірність своєму народові, своїй вірі, своїй рідній землі.
Адже лише добра, щира і милосердна людина може до тому, хто потрапив у біду: так рятували пораненого Павлуся. Всі козаки проявили при цьому таку рису характер як увагу і турботу: вони намагалися не шуміти, щоб не розбудити хворого хлопця. Семен Непорадний варив кашу в степу не для себе одного, а одразу з розрахунку на кілька козаків, не знаючи скільки їх ще буде. Не пошкодували хліба козаки і для харциза Карима, не знаючи ще що він зрадник. Сміливість, мужність і бажання визволити своїх людей з татарського полону до козакам вступити у не зовсім рівний бій з більш чисельними силами татар. У цій битві козаки також проявили свою кмітливість і знання військової справи. А Остап Тріска - здатність на самопожертву, коли сам на сам залишився із ворогом, рятуючи власним життям своїх братців-козаків. А ще слід відмітити такі риси характеру козаків як нетерпимість до зрадників, справедливість і здатність відноситися до життя з гумором. Саме справедливим я вважаю розправу над зрадником Каримом. Варто також згадати відношення козаків до полонених ( полонених або не у бою вбивати не можна), а також те, з яким реготом хлопці козаки жартували над Мустафою.
Пояснення:
Андрій Малишко увійшов в українську літературу як самобутній поет-лірик і пісняр. Глибоко полонила майбутнього поета краса народних пісень, почутих від матері: "Вечорами, сидячи біля прядки, вона співала тихо і протяжно, і ці пісні врізалися мені в пам'ять на все життя. Знала вона їх багато і співала з великим почуттям..." — писав А. Малишко. Хоч поет і не мав спеціальної освіти, але, будучи музично обдарованою людиною, він тонко відчував звукові відтінки навколишнього життя і майстерно передавав їх словесними образами. Поезія Андрія Малишка полонить душу слухача тим, що вона близька до музики. І не дивно, що багато пісень ("Колгоспний вальс", "Київський вальс", "Білі каштани", "Пісня про рушник", "Ми підем, де трави похилі" та інші), написаних на слова поета, увійшло в золотий фонд народної музики. Мабуть, душу кожного з нас полонить "Пісня про рушник". Цей твір, покладений на музику П. Майбородою, увійшов у побут українського народу, став відомий за межами нашої Вітчизни. У ньому кожне слово, кожний образ, як музика, промовляє про сплав прекрасних почуттів, про святу синівську любов. Ось чому поезія А. Малишка так органічно зливається з музикою композитора П. Майбороди. Автор вводить у вірш поетичні образи матері і сина. Син у далекій дорозі, у розлуці з ненькою, але перед ним лежить її ніжний і скромний подарунок — вишитий рушник. Дивлячись на нього, син ніби згадує своє село, дитинство, матір, усе близьке і рідне його серцю. Вірш збуджує наші емоції, закликає людей не збідніти душею, не розгубити у своєму житті почуття любові до рідного краю, до тих місць, де ти народився і виріс "в тихім шелесті трав, в щебетанні дібров", до всього того, що було у житті таке "знайоме до болю".
Під час Великої Вітчизняної війни незмінним успіхом користувалися пісні Андрія Малишка на партизанську тематику: "Засвистали партизани", "Як збиралися хлопці до загону", "Що за вітер з-за гори", "Ми не маєм поля й хати" та інші. Поет глибоко відчував "подих віку" і відтворюючи його в поезії, використовує музичні засоби.
Ні, то у фарбі, в душевнім тоні
і струни, й птиці нові курличуть, —
говорить він у вірші "Не ганьте друзі, за непривітність" про особливості своєї творчої палітри.
Як і всі бійці, поет палко мріяв про перемогу над ворогом. Він не уявляв жодного дня без пісні, яку так любить народ. Про щасливе майбутнє А. Малишко говорить словами відомої української пісні "Закувала та сива зозуля...", яку співають бійці:
І в пісні зозуля кувала
Про щастя майбутнє солдату.
З палкою любов'ю говорить А. Малишко і про відважних прикордонників, які "просяться в пісню" ("Бажання"), про дівчину-шофера, що також заслуговує бути в пісні ("Не буду починати"); про хліборобів, невтомна праця яких супроводиться піснею:
І стелиться пісня юнача
Отам, де пройшли орачі
Таким чином, найвища нагорода для будь-якого письменника, коли його вірші ідуть в люди і повертаються народною піснею. Так сталося з багатьма поезіями А. Малишка. З його творами працювало близько 80 композиторів, а "Пісня про рушник", "Стежина", "Учителька" відомі й цілому світі і викликають найщиріші почуття до матері, рідного дому, до людей, які навчили усьому доброму в житті. Пісні А. Малишка ввібрали в себе найніжніші почуття. Вони то крають серце невимовним болем, то сміються і кличуть до танців, служать зразком органічної єдності змісту і форми, слів і музики, містять в собі великий заряд духовності.