“Джури козака Швайки” аналіз Жанр – Історико-пригодницький роман Рік видання – 2007 Тема «Джури козака Швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків Санька та Грицика у супроводі сміливого вивідника Швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва Ідея «Джури козака Швайки» – Уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради Проблематика “Джури козака Швайки” Боротьба добра і зла. Дружба й зрада. Стосунки людей і тварин. Відносини між дорослими й дітьми. Духовна сила й духовний занепад. Художній час і простір – Події твору відбуваються у селі Воронівка, на Наддніпрянщині та у степах України в 1487-1488 роках. Композиція «Джури козака Швайки» Роман В.Рутківського «Джури козака Швайки» складається з трьох частин: Частина 1 «Втеча з рідного дому» Частина 2 «На козацьких островах» Частина 3 «Джури вирушають у дорогу» Частина 2 «На козацьких островах» 1) На кам’яному острові 2) Це був Тишкевич! 3) Самі на острові 4) Тишкевич 5) Допит 6) Гонитва 7) Санькова ворожба 8) Двоє серед степу 9) Пастух Рашит 10) В гостях у Вирвизуба 11) Пригоди Дурної Сили 12) Хто ж вивідник? 13) Ворожбит Грицик 14) Суд у плавнях 15) Козацькі розмови Головні герої «Джури козака Швайки» Дванадцятирічні Санько (юний ворожбит), Грицик; мати Санька – Мокрина; Пилип Швайка – розвідник, його кінь Вітрик, вовк Барвінок дід Кібчик, його онук Демко Дурна Сила, дід ворожбит Кудьма; козаки: Вирвизуб, Перепічка, рудий Мацик, Василь Байлемів; татарина Рашит. Негативні персонажі «Джури козака Швайки»: пан Кобильський (дістав добрячих канчуків від власного слуги і сховався від сорому та людей.), його слуга Тишкевич (загинув, коли втікав з поля бою, від стріл тих, кому так вірно служив), Іслам-Бек, Саїд-мурза (наляканий битвою у плавнях змушений визнати власну поразку), татари «Джури…» поєднують максимально достовірний опис реалій часу та художній вимисел, зосереджуючись, насамперед, не на ознайомленні читачів зі звичаями та подіями певної історичної епохи, а на творенні характерів, становлення яких у непростих умовах порубіжжя розкриває перед дітьми захоплюючий світ козацької романтики. Вдаючись подекуди до фантастичних моментів (як-от, незвичайні здібності Санька, приручені дідом Кудьмою вовки), письменник розкриває вічне прагнення українців до волі, яке змушувало їх виступати проти утисків польської шляхти і підіймати шаблю на татарську орду навіть тоді, коли за спиною не було майже нікого.
Объяснение:
"На чужому нещасті щастя не побудуєш". Майже у кожного народу є схоже прислів'я. І недаремно, бо воно так і є. Людина, що побудувала своє власне щастя на нещасті когось іншого, може здаватися щасливою, але не буде нею. Не буде щасливим підприємещь, що розоряє конкурентів нечесним шляхом. Не буде щасливою чоловік або жінка, розбивши чужу сім'ю, щоб створти власну. Причина цього дуже проста: людина завжди буди пам'ятати, що наробила, і, якщо в неї є совість, буде мучитися совістю. Навіть якщо людина безсовісна, вона теж буде страждати, вже від страху, що хтось може зробити з нею те ж саме.
На перший погляд, людина, що набула собі такого "щастя" безчесним шляхом, може здаватися вельми щасливою, веселитися і радіти, але ми не знаємо, чи не мучає її безсоння від мук совісті або страху втратити це своє щастя. На мій погляд, таке щастя і не щастя зовсім. Це лише омана, ілюзія щастя. Бо у по-справжньому щасливої людини чиста совість.