Оповідання «Лось» присвячене проблемам моралі. Таким поняттям, як добро і зло, чуйність та бездушність тощо. Герої оповідання — два хлопчики, які рятують лісову тварину від загибелі.
Лось потрапив до заповідника тайги. Це був великий звір з розложистими рогами, схожими на кущ, з якого облетіло листя. Лось звик до людей. У заповіднику йому нічого не загрожувало. Люди підгодовували лося. Більш за все звір любив зустрічати вранішню зорю, і тоді здавалося, що лось розуміє всі найпотаємніші таємниці природи.
Одного разу трапилося нещастя. Лось прийшов до ополонки, щоб утамувати спрагу, але лід тріснув. Звір опинився в холодній крижаній каші й не міг вибратися на берег. Випадковими свідками цього були хлопчики-брати.
Побачивши, що лось знаходиться в небезпеці, вони почали рубати лід сокирою, щоб прокласти звірові рятівний шлях. Хлопцям було дуже боязко на льоду, але вони не вагалися. Аж ось лось вибрався на берег. Діти були щасливі. Раптом пролунав постріл, і вбитий лось упав. Хлопці були збентежені: хто це зробив, який нелюд? Сльози наверталися на очі. За кілька хвилин з'явився дядько хлопців, який застрелив лося. Мисливець був радий: не кожного дня вдається заполювати таку тварину! Вкрай обурені хлопці почали казати дядькові, що він злочинець. На жаль, дядько не зрозумів, що звір, як і людина, має почуття й думки і насамперед потребує захисту. Дядько, намагаючись викликати прихильність хлопців, запропонував їм м'ясо та роги лісового красеня. Брати не прийняли такої винагороди за мовчання. Щоб не бути співучасниками кривавого злочину, хлопці вирішили заявити про нього охороні заповідника.
На прикладі цих хлопців письменник показав дійсну чистоту душі, щедрість серця. Звичайно, хлопці врятували б не тільки лося, але й людину, оселю. Навіть рідну землю вони рятували б без вагань.
Поет не відрізнявся особливою вродою, але його душа була прекрасна. Він приходив кожного дня у діброву і там писав свої пісні.
Одного разу за цим заняттям його побачив лицар Бертольдо, що поспішав на полювання. Лицар обурився, що поет не дає йому проїхати, до того ж йому довелося об’їжджати дивного співця. В серці гордого вельможі запалився вогонь.
Після полювання лицар відбився від своїх стомлених товаришів та знову зустрівся зі співцем. Він запропонував поетові гостинця, але той відмовився, пояснивши, що вже має всі багатства світу — свій талант і душу.
2
Якось ввечері лицар Бертольдо прийшов до співця та розповів про своє нещасливе кохання до вродливої донни Ізидори. Поет написав серенаду, яку закоханий проспівав під вікном дівчини, здобувши її прихильність.
3
Скоро відгуляли весілля, на яке співця запросити забули. Подружнє щастя лицаря тривало недовго: король надумав воювати, тому змушений був попрощатися з дружиною. Спочатку всі його битви були успішними, але ось військо вже другий місяць не може взяти вороже місто й починає бунтувати. Дух воїнів піднімають співці, серед яких давній знайомий лицаря. Вдячний Бертольдо обіцяє нагородити його.
Вже давно лицар повернувся з походу, живе щасливо зі своєю дружиною. Та все більше починає він утискати людей, обдирати їх, щоб збільшити своє багатство. Скрізь чути плач і стогін.
Нарешті мужики повстали проти свого пана.
"В мужика землянка вогка,
В пана хата на Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості.
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?"
Отаманом повсталих став знайомий панові поет. Бертольдо послав до нього своїх слуг, щоб підкупити, але співець не пристав на його пропозицію.
Тоді лицар погрожує заарештувати непокірного. Посланці прибувають до хворого поета, біля якого зібралися люди за порадою, та повідомляють наказ пана.
Врешті поет заплатив за свій спів головою, але люди пам’ятатимуть про нього, а його пісні даватимуть їм наснагу та сили.
Тема “Давня казка”: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту. Ідея “Давня казка”: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо). Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям. Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. Віршовий розмір: Чотиристопний хорей.
Художні засоби Епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки. Метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. Порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало. Гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною. Антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна. Інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. Фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.
Композиція “Давня казка” Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом. Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом. Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.
Проблематика і мотиви твору :роль митця в суспільстві; служіння музі й народові; суть людського щастя, вдячності; воїни заради збагачення.
Відповідь:
Мені сподобався твір Івана Франка.
Пояснення:
Тому що він дуже цікавий і смішний. Але більше меня сподобалося як гарно пофарбували лиса и всі почали його боятися.
Лис був дуже хитрим, швидким, та гарним.
Ця казка вчить що якщо хтось виглядає страшно то це не означає що він злий.
Так?!